На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має чітко поставлену мету навчання й відповідні педагогічні результати, що можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. Поєднання навчальної спрямованості та ігрової форми дає змогу стимулювати невимушене оволодіння конкретним навчальним матеріалом. У «Всесвітній літературі в сучасній школі» (№ 3, 2018) вийшов друком матеріал Оксани Тіхомірової, вчительки зарубіжної літератури ОНЗ «Баранівська гімназія», що містить різні методики проведення уроку-гри.
Ігрові педагогічні технології охоплюють досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі ігор, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності. Так, зокрема:
- гру «Вірю – не вірю!» найефективніше проводити на підсумкових узагальнювальних уроках;
- «Лицарський турнір». За пройденою темою учень ставить учителеві запитання, на які він хотів би отримати відповіді. Потім педагог ставить запитання школяреві і т. д. Гра триває не більш як 10 хвилин;
- гра-загадка «Упізнай мене!». Учень говорить від імені літературного героя, описує його вчинки та міркування. Однокласники відгадують персонажа;
- у «Бюро знахідок» зберігаються речі, які загубили літературні герої. Учням потрібно назвати власників цих речей та довести, що саме їм належать загублені речі».
Головні структурні компоненти дидактичної гри: ігровий задум, правила, ігрові дії, пізнавальний зміст або дидактичне завдання, обладнання, результати гри. Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, що полягає в засвоєнні тих знань і вмінь, що застосовуються під час розв’язання навчальної проблеми, поставленої грою.
Немає коментарів:
Дописати коментар