Дорогі семикласники! До вашої уваги презентація курсу "Зарубіжна література. 7 клас":

Едгар Аллан По

Біографія Едгара Аллана По

Художній фільм "Золотий жук"

Заповнити стрічку часу за біографією Е. По.

Любі друзі! Пропоную Вам матеріал до уроку "Артур Конан Дойл. Оповідання "Пістрява стрічка". Він допоможе більше дізнатися про автора та головних героїв, а також підготуватися до контрольної роботи з теми "Літературний детектив".

Історія виникнення детективу

Детектив (англ.— «розкривати», «знаходити») — це один з різновидів пригодницької літератури, в якому описуються події, пов'язані з процесом розслідування і розкриття якогось злочину.

Джерела детективу

Загадка	Біблія	Готичний роман кн. ХVІІІ ст.
В її основі – розгадка таємниці	Перший злочин —первородний гріх. Вбивство Каїном Авеля	Анна Радкліф, Хорейс Уолпол, Метью Льюіз.
Відповідь на хитромудру загадку, як і в детективі, завжди проста. Можливо, найвдалішим розгадником таємниць був Едіп: вирішивши класичну загадку Сфінкса, він придбав царство.	Перший злочин —первородний гріх. Вбивство Каїном Авеля	Від «готичного» роману в детектив перейшла атмосфера похмурої таємничості.

Дата народження детективного жанру

Дата народження детективного жанру квітень 1841 року. Цього дня в одному з американських журналів уперше з'явилася новела Едґара По «Вбивство на вулиці Морг».

Е.А.По – родоначальник детективу

Батьком детективного жанру вважається американець Едгар По, який жив у XIX ст. його герой зазвичай професійний криміналіст, тобто поліцейський, який розплутує складні злочини. Він дуже уважно вдивляється у світ, вслухається у всі новини, знає всі чутки, які розходяться містом. Детектив Едгара По — людина аристократичного походження, яка має прекрасну освіту, чудову інтуїцію і високорозвинені інтелектуальні здібності. Письменник використовує цікаві сюжетні ходи й стилістичні знахідки: якийсь містичний, незрозумілий момент, якась загадкова художня деталь, яка постійно тривожить, інтригує читача. А насамкінець події отримують логічне пояснення, виявляються дуже простими і позбавленими загадковості.

"У художньому творі не може бути зайвих елементів, тут все треба прорахувати з математичною логікою"? (Е. По)

В основі детективної історії завжди и таємниця, котру слід розкрити. Саме вона визначає конфлікт, слугує стрижнем сюжету та рухає усю дію. Дата народження детективного жанру квітень 1841 року. Цього дня в одному з американських журналів уперше з'явилася новела Едґара По «Вбивство на вулиці Морг». Пізніше автор написав ще дві: «Таємниця Марі Роже» та «Викрадений лист» (1842—1844). Так письменник започаткував новий жанр у літературі, визначив його особливості та заклав основи прийомів.

Термін «детективна історія» вперше використала популярна письменниця, землячка Едґара По — Енн Кетрін Грін (1846—1935). У французькій літературі (друга половина XIX ст.) частіше вживали термін «поліцейський роман», а в англійській — «кримінальна історія». Усі, хто колись писав детективи або про них, одностайно називають засновником, батьком жанру, американського поета й новеліста Едґара Аллана По. Його оповідання «Вбивство на вулиці Морг», «Викрадений лист», «Таємниця Марі Роже» позначені основними рисами класичного детективу: базуються на логічній загадці, яку розв'язує людина, наділена великим розумом, надзвичайною спостережливістю і вмінням з окремих деталей побаченого вибудувати чітку картину злочину. Заслуга По як родоначальника детективної літ. полягає в тому, що він першим усвідомив можливість використання кримінальних розслідувань в оповіданні, в центрі якого знаходився б герой-детектив.

Формула детективного оповідання, виведена Е.А.По

1.В основі оповідання - розкриття таємничих обставин, за яких було здійснено злочин.

2.Розслідуванням займається детектив-непрофесіонал. Поруч з ним - друг-оповідач.

3.Мають бути викладені умови розкриття таємниці. Нишпорка, приступаючи до розкриття таємниці, знає стільки ж, скільки й читач.

4.Розгадка таємниці завжди повинна дивувати.

5.Автор використовує принцип "очевидного - незвичайного", тобто найтаємничіше має найпростіше пояснення.

6.Підсумкове пояснення детектива нагадує лекцію

Правила детективного жанру

— коли виключені усі варіанти, крім одного, то він і буде правильним, за всієї його, здавалося, неймовірності;

— чим складніша і заплутаніша справа, тим її простіше розв'язати.

Композиція детективу

— зав'язка — інформація про злочин;

— розвиток дії — процес розслідування;

— кульмінація – викриття злочинця;

— розв'язка - реконструкція злочину.

Способи міркування, необхідні для розкриття злочину

Дедукція — спосіб міркування від загального до конкретного;

Індукція – спосіб міркування, який веде до узагальнення на підставі формування та перевірки гіпотез, спостережень фактів.

Жанрові різновиди детективу

- інтелектуальний - у центрі поставлено інтелектуальну загадку;

- психологічний - побудований на психологічних колізіях, розкритті особливостей характерів персонажів, у тому числі слідця й злочинця;

- кримінальний чи поліцейський - відзначається гостротою подій, стрімкістю сюжету, збільшенням кількості персонажів, у тому числі підозрюваних;

- гумористичний або іронічний - коли трагічні елементи поєднуються з комічними ситуаціями;

- жіночий - де розслідування веде жінка, керуючись специфічною «жіночою» логікою;

молодіжний - де молода людина опиняється в центрі таємниці, пов’язаної зі злочином, і долучається до процесу розслідування, маючи власний погляд на хід подій, що нерідко суперечить офіційній версії;

історичний детектив – жанр, що дозволяє відкрити читачеві невідомі до цього часу факти і теорії та назавжди причарувати його історичними таємницями.

Головний персонаж детективу

Головний герой літературного детективу - слідчий — представник поліції або приватний нишпорка. Він шляхом розмірковувань та спостережень розкриває злочин, який здається абсолютно загадковим. Події, які відбуваються у творі, ведуть усіх персонажів і читача хибним слідом, і лише в кінці головний герой несподівано для інших вказує на правильне тлумачення подій. Розслідування, як правило, завершується миттєво, пояснюючи всі незрозумілі факти злочину.

Сучасний детектив і найвідоміші автори

• Сьогодні ніхто не може заперечити незвичайно стрімкого росту популярності детективного жанру. Це підтверджує і книговидавнича статистика: кожна четверта книжка, що виходить на Заході, написана в формі детективу або з його елементами. Детектив стрімко увірвався не лише у велику літературу, але й у кіно, на радіо і телебачення. Він поширився на різні континенти земної кулі, і сьогодні ми можемо говорити про національні різновиди детективної літератури. Хоча літературна критика не поспішала «зняти капелюха перед паном Детективом», читач зробив свій вибір.

Найвідоміші автори детективів

Історія розвитку жанру детективу пов'язана з іменами Конан Дойла, А. Крісті, Ж. Сіменона, Д. Хеммета, Р. Чандлера, Е. Куіна. Г. Честертона, Д. Прістлі, У. Фолкнера, Джеймса Хедлі Чейза.

Популярні сучасні детективи: Ю Несьбо "Поліція"; Жоель Діккер "Правда про справу Гаррі Квеберта"; Владислав Івченко "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу"; Кейт Аткінсон "Злочини минулого"; Микола Свєчін "Варшавські таємниці"; Джессі Келлерман "Спека"; Умберто Еко «Ім’я троянди»; твори Дена Брауна, Бориса Акуніна, Дар’ї Донцової, Олександри Мариніної.

У світовій літературі представлена ціла галерея образів детективів: наприклад, в англійській — отець Браун (персонаж, створений Гілбертом Честертоном), Еркюль Пуаро (Агатою Крісті), у французькій— комісар Мегре (Жоржем Сіменоном), в американській— Ніро Вульф (Рексом Стаутом) та чимало інших. Але найяскравішим визнаний образ детектива Шерлока Холмса, створений Артуром Конан Дойлем.

Фільм про письменника

1. Опитування в Google-формі "Літературний детектив"

2. Спробуйте скласти хмару слів до оповідання "Пістрява стрічка" . Пропоную для зразка власну.

3. Вашій увазі презентація до уроку, де є цікавинки!

4. Пропоную вікторину за темою "Літературний детектив". Якщо Ви відповіли на всі питання, то вважайте, що повністю готові до контрольної роботи. Можете самостійно створити власну вправу за темою, перейшовши за посиланням

5. Інфографіка "Портфоліо Шерлока Холмса та доктора Ватсона". Якщо бажаєте отримати додаткові бали, то створіть власний плакат за посиланням

6. Віднайдіть висновок, який робить Холмс, розслідуючи справу («Пістрява стрічка»). Початок фрази зашифровано в QR-коді, продовження знайдете в тексті оповідання.

7. Колаж "Кадри з фільму "Пістрява стрічка" з Василем Ливановим в ролі Шерлока Холмса можна побачити, якщо перейти за посиланням.

Підготуйте повідомлення "Великий сищик Шерлок Холмс у виконанні акторів різних років та країн" користуючись наступним колажем:

8. Складіть пазл і отримаєте ілюстрацію до твору. Прокоментуйте епізод.

Контрольна робота з теми "Літературний детектив" (за варіантами).

І варіант

Посилання

ІІ варіант

Посилання

До уроку за віршем К. Симонова "Жди мене"

КАРТКИ ДО ВІРША

Булат Окуджава. "До свидания , мальчики"

Пісня "Закохані" була створена Олександром Положинським спеціально для кінофільму "Жива"

Олександр Грін. Біографія

Буктрейлер. О. Грін "Пурпурові вітрила"

Художній фільм "Алые паруса"

Вальтер Скотт

Абботсфорд. Дом Вальтера Скотта

Баллада о доблестном рыцаре Айвенго

Лицарство — це кодекс поведінки й честі, яких офіційно дотримувалися за середньовіччя. Лицарство походить із середньовічної Франції й Іспанії, згодом поширюється на всю Європу. Найбільшого розквіту досягає в ХІІ–ХІІІ століттях, підсилилося за часів хрестоносців. Найпершими з рицарських орденів були рицарі-госпітальєри й тамплієри, пілігрими до Святої землі. Принциповими цінностями лицарства були: побожність, честь, доблесть, шляхетність, цнотливість і вірність.

Лицарський статут

Лицарство (XI-XIII ст.) – це військово-феодальна організація зі своїми законами та ідеалами станової честі і доблесті.

Згідно статуту лицар повинен бути:

1) хоробрим воїном;

2) захищати батьківщину;

3) захищати церкву;

4) бути вірним сюзерену (королю)

5) захищати вдів, сиріт

Згодом лицарський кодекс честі поповнювався куртуазними (галантними, вишуканими) заповідями:

6) ідеальний лицар повинен бути вишукано ввічливим

7) вміти танцювати, співати, складати вірші

8) бути елегантним у одязі

9) галантним у поводженні з дамами

10) здатним на ніжні почуття

Дванадцять лицарських чеснот від герцога Бургундського для кавалерів його ордену Золотого Руна: віра, добродійність, справедливість, далекоглядність, розсудливість, помірність, рішучість, правдивість, щедрість, ретельність, надія, звитяга.

«Лицар» або «Рицар»

Часи змінюються, змінюються разом із ними й лицарі. У словниках обидві форми подеколи фігурують як рівноправні, але найбільш фахові з них за рівнем підготовки визначають форму «лицар» як поетичну, фольклорну або з переносним значенням.

Відтак ми маємо підстави вживати ці форми для передачі тих значень, які в європейських мовах, зокрема в англійській, потребують різних термінів.

Слово «рицар» має позначати важкоозброєного воїна, члена феодальної верстви середньовічного суспільства, «рицарство»— сукупність таких воїнів-землевласників, «рицарський» — такий, що стосується рицаря (наприклад, обладунок, герб, роман тощо), особливі доблесть і майстерність. Натомість «лицар»— це благородний захисник, людина, яка самовіддано служить певній справі, має сердечну прихильність. Так само цей термін має фігурувати у відповідних легендарних і поетичних образах: лицар без страху й догани, лицар сумного образу, лицар у сяючій броні. «Лицарство» ж — це певна діяльність, поведінка й звички, а «лицарський» — благородний, шляхетний, галантний, витончений і підкреслено чемний.