Художня література - духовна скарбниця людства. Роль книжки в сучасному житті (автор Наталія Гиренко)
Фольклор, його характерні ознаки та жанри
Фольклор (коротко)
Фольклорні жанри
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ІНДІЙСЬКА НАРОДНА КАЗКА
ПАНЧАТАНТРА
Однією з найдавніших індійських пам’яток, що дійшла до наших часів, є книжка «Панчатантра». Вона написана мовою давніх індійців — санскритом , у якій знаходяться витоки багатьох європейських мов, у тому числі й української. Історія виникнення «Панчатантри» достеменно не відома, як і її оригінал, оскільки вона збереглася в кількох варіантах (без авторства).
Невідомий автор. Ілюстрація до «Панчатантри». Фрагмент. Бл. 1200 р.
Коли ж була створена «Панчатантра»? Учені дійшли висновку, що приблизно в IV ст. н. е., коли побутові оповідки набули ознак казки (чарівної, про тварин, соціально-побутової).
Назву пам’ятки «Панчатантра» (панча — п’ять, тантра — книга) перекладають по-різному: «П’ять книг», «П’ять повчань», «П’ять хитрощів», «П’ять кошиків житейської мудрості».
У книжці п’ять частин (тантр): «Втрата дружби», «Придбання друзів», «Про війну ворон і сов», «Втрата набутого», «Несподівані діяння».
Н.Балух. «Панчатантра». 2008 р.
На початку «Панчатантри» проголошено основну мету книжки — слугувати для її читачів (передовсім юнаків) «наукою розумної поведінки».
Чисельні оповідки «Панчатантри» містять різноманітні настанови й практичні поради. У збірці викриваються ненажерливість, користолюбство, невдячність, пихатість, разом із тим утверджуються вірність, дружба, співчуття до ближнього та інші чесноти. Найголовнішою цінністю, що проголошується в «Панчатантрі», є розум як основна умова людського життя й доброчинності.
Невідомий автор. Ілюстрація до «Панчатантри». Фрагмент. Бл. 1200 р.
"Панчатантра" (про що книга)
Індійська народна казка "Фарбований шакал"
ФАРБОВАНИЙ ШАКАЛ
Невідомий автор. Ілюстрація до «Панчатантри». Фрагмент. Бл. 1200 р.
«Фарбований шакал» — один із казкових творів, що ввійшов до «Панчатантри». У ньому змальовано життя тварин, яке дуже подібне до життя людей. Тварини вміють говорити, здатні на людські почуття, здійснюють учинки, притаманні людям. В алегоричній формі розкриваються особливості реального світу, у якому люди інколи діють нерозумно, припускаються помилок.
Основна мета казки «Фарбований шакал» — навчити слухачів (і читачів) розуму, довіряти не зовнішньому вигляду чогось, а його сутності, проникати в глибину явищ і довколишнього світу, а також бути собою, учитись розрізняти тих, хто своїми хитрощами вводить в оману інших. В образах тварин утілено риси людей, що нерідко трапляються і в нашому житті.
Невідомий автор. Ілюстрація до «Панчатантри». Фрагмент. Бл. 1200 р.
Основна мета казки «Фарбований шакал» — навчити слухачів (і читачів) розуму, довіряти не зовнішньому вигляду чогось, а його сутності, проникати в глибину явищ і довколишнього світу, а також бути собою, учитись розрізняти тих, хто своїми хитрощами вводить в оману інших. В образах тварин утілено риси людей, що нерідко трапляються і в нашому житті.
ЯПОНСЬКА НАРОДНА КАЗКА
Найкоштовнішим скарбом Японії, пов’язаним із давніми традиціями, є фольклор, у якому знайшло відображення поетичне бачення світу, здавна притаманне японцям. Предметом особливого поклоніння й поштовхом до творчості для них зажди була природа — утілення простоти та досконалості, постійного оновлення й вічності буття.
Андо Хіросіге. Іриси в Хорікірі.
1856–1858 рр.
Любов до природи — головна риса японців і важлива складова їхньої національної традиції.
Тому в казкових творах походження героїв та їхні пригоди нерідко пов’язані з природними явищами.
У казці «Момотаро, або Хлопчик-Персик» чудесне народження героя пов’язане з плодом персика, який плив річкою. І персик, і вода — це прояви вічної природи, яка здатна постійно оновлюватися й давати силу людям. Момотаро наділений неабиякою силою саме від природи.
Традиційним сюжетом чарівних казок усіх народів світу є битва героя з чудовиськами. Момотаро також сміливо вступає в битву з ними. Йому допомагають вірні товариші — звірі (пес і мавпа) і птах (фазан), тобто сама природа.
Додому герой повертається переможцем. Він переміг зло, і за це ним пишаються батьки. «Наш Момотаро найсміливіший у Японії! — радіють вони. — Він не осоромив честь свого дому і свого роду».
ІССУМБОСІ, АБО ХЛОПЧИК-МІЗИНЧИК
О. Михайлова-Родіна. Ілюстрація до казки «Іссумбосі, або хлопчик-мізинчик»
У народній казці «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик» знаходимо відлуння тих далеких часів, коли в Японії відбувалися війни, а також уявлення давніх японців про службу й людину, яка чесно служить. Іссумбосі — яскраве втілення японського національного характеру, до того ж характеру героїчного й чесного у виконанні свого обов’язку. Його чарівне походження (народження в однієї бездітної пари) і маленький зріст (малий, як мізинець) тільки увиразнюють ту величезну сміливість, якою він наділений.
У японських казках ми знаходимо ті моральні цінності, що й нині поважають у Японії, — життя в злагоді з природою, чесне служіння (або праця), виконання свого обов’язку перед іншими людьми, батьками, вітчизною. Герої, які втілюють ці національні цінності, тому й називаються національними.
У японській культурі є особливе поняття гірі — обов’язок того, хто служить вірно і чесно. Японець не може порушити цей святий обов’язок, як і дане ним слово.
У Японії відомо дві давні столиці — Кіото й Едо (стара назва Токіо). Напевно, що Іссумбосі подався шукати кращої долі в Кіото, яка була давнішою. У казці знайшов відтворення процес формування великих міст, куди з усіх японських островів ішли представники народу шукати службу.
КИТАЙСЬКА НАРОДНА КАЗКА
Велику роль у культурних контактах Китаю із зовнішнім світом відігравали Великий шовковий шлях, який було прокладено в II ст. до н. е., і Морський шовковий шлях, відкритий приблизно в 100 р. до н. е. Відтоді розпочалося знайомство країн світу не тільки з китайським шовком, чаєм, але й з китайською творчістю майстрів слова і мистецтвом. Можливо, у результаті такого культурного обміну до Європи потрапила китайська народна казка «Пензлик Маляна»
Китайський каліграф
Уже із самої назви твору стає зрозуміло, що він присвячений образу митця й проблемі мистецтва, його дивовижній силі й впливу на людей. І це не випадково, адже з давніх-давен у Китаї сформувалося особливе уявлення про мистецтво малювання. Живопис, поезію і каліграфію (уміння красиво писати) давні китайці розглядали як єдиний світ, утілений за допомогою ієрогліфа — намальованого знака, у якому поєдналися зримий образ і глибоке значення. У глибоку давнину ієрогліфи писали пензликами. Тому той, хто знав грамоту (тобто ієрогліфи, а їх було декілька тисяч), мав ще й красиво малювати.
У китайській народній казці бідний хлопчик Малян завдяки чарівному пензлику здобув надприродну силу: усе, що він малював, оживало й ставало частиною реального світу. У такий спосіб утверджується величезне значення мистецтва, що покликане одухотворювати довколишній світ, робити його кращим і досконалішим. Пензлик Маляна служить не тільки красі, а й утвердженню справедливості.
Казка, присвячена мистецтву, нагадує мистецький твір — поєднання різних картин, візерунків, деталей з людського й природного світів. Чарівні істоти, яких малював хлопчик-майстер, мали здатність до перетворення, що відображає уявлення давніх китайців про природний перехід одного в інше.
Презентація циклу "Подорожі Синдбада-мореплавця"
АРАБСЬКА НАРОДНА КАЗКА
ТИСЯЧА І ОДНА НІЧ
«Тисяча і одна ніч» — відома збірка народних казок, переважна частина з яких є арабськими, але є і єгипетські, перські, індійські, сирійські, грецькі, тобто казки тих народів, з якими з давніх-давен жили поруч і торгували араби. Збірка складалася протягом декількох століть, а тому не має єдиного тексту, відома в різних варіантах. Європейці вперше почали перекладати твори з цієї книги лише 300 років тому.
Сані ол-Молк. Ілюстрації до збірки «Тисяча і одна ніч» 1849–1856 рр.
Рівно тисячу й одну ніч розповідала дівчина Шахразада (або Шехерезада) казки царю Шахріяру, щоб урятувати своє життя й життя інших молодих жінок від жорстокого наказу царя — уранці вбивати кожну з них. Красива й кмітлива Шахразада щоразу зупинялася на найцікавішому епізоді своєї розповіді, і жорстокий цар, якому було цікаво, що буде далі, змушений був щоразу відміняти свій наказ. Шахразада, яка була наділена розумом і даром поетичного слова, стала дружиною царя Шахріяра. Ця історія є обрамленням (рамкою) збірки «Тисяча і одна ніч», у яку, наче частини мозаїки, уставлені різні казки про тварин, морські подорожі, фантастичні пригоди та ін.
Е.Дюлак. Ілюстрація до казки
«Синдбад-мореплавець» 1907 р.
Серед усього розмаїття персонажів збірки «Тисяча і одна ніч» найбільше приваблюють розумні й мужні герої, які не мали знатного походження, але своєю кмітливістю, винахідливістю, сміливістю могли знайти вихід із будь-якого скрутного становища, подолати небезпечні обставини.
В образі купця Синдбада втілено прагнення арабського народу до відкриттів невідомих морів і земель, до опанування широкого світу за межами їхньої держави. Арабські купці мандрували морями й океанами в Індію й Китай, долаючи тисячі кілометрів. Синдбад-мореплавець вирішив на власні очі побачити чудеса світу, найдивовижніші місця інших країн. Жага пошуків і відкриттів кликала арабського купця до нових пригод. Усього він здійснив сім подорожей.
ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИТвір, що належить не багатьом, а одній людині, називають авторським, а саму цю людину називають автором (творцем) художнього твору. В історії літератури відомі випадки, коли в деяких творів було навіть два автори, вони є співавторами.
Народні казки дали поштовх для фантазії багатьом митцям, які створювали власні художні твори за фольклорними зразками. Так народилася літературна казка. Її творці (письменники) спиралися на досвід усної народної творчості: зверталися до поширених у різних народів казкових подій і образів, використовували традиційну казкову будову (зачин, основну частину, кінцівку), а також усталені звороти, повтори, оцінки, прислів’я та приказки.
Разом з тим літературна казка багато отримала від свого творця — автора. Використовуючи готову схему подій (наприклад, про мачуху й пасербицю, про героя та його випробування, про боротьбу добра і зла та ін.), автор ускладнював їх, додавав до звичних поворотів щось своє. Крім того, він більше звертав увагу на характеристику персонажів, за допомогою спеціальних художніх засобів робив їх більш виразними, складними й об’ємними за їхніми психологічними якостями.
Оскільки кожен автор є представником свого народу або нації, то через творця в літературну казку входили риси національної самобутності тієї чи іншої культури. Через автора в казці поєднувалося національне й загальнолюдське, тобто ті цінності, що є важливими для всіх людей світу.
Формування літературної казки розпочалося у Франції в XVII ст. У 1679 р. французький письменник Шарль Перро видав збірку літературних казок (написаних віршами і прозою) «Казки матінки моєї Гуски, або Історії й казки минулих часів із повчаннями», призначену не тільки для дітей, а й для дорослих. Письменник вплинув на багатьох інших казкарів, зокрема Жан де Лафонтен написав «Казки і оповідання у віршах». На підставі стародавніх казок про тварин Й. В. Ґете написав літературну казку «Райнеке-лис» (1793).
Особливий інтерес до народної творчості й до створення літературних казок виникає в Європі у XVIII–XIX ст.
Ернст Теодор Амадей Гофман, Вільгельм Гауф, Олександр Пушкін, Петро Єршов, Всеволод Гаршин, Василь Одоєвський, Сергій Аксаков, Карло Коллоді, Оскар Уайльд та ін.
Видатними казкарями XX ст. вважають Джозефа Редьярда Кіплінга, Алана Олександра Мілна, Джанні Родарі, Сельму Лагерлеф, Астрід Анну Емілію Ліндґрен.
ЯКОБ і ВІЛЬГЕЛЬМ ҐРІММ
1785–1863 1786–1859
Брати Якоб і Вільгельм Ґрімм народилися в невеличкому німецькому містечку Ганау й усе життя були нерозлучними.
У Касселі брати працювали бібліотекарями в Гессенській федеральній бібліотеці.
На початку XIX ст. в результаті наполеонівських воєн для Німеччини настав сумний час: країна потерпала від французької навали, окупація обмежувала права людей, а також їхнє право на власну мову й культуру. Брати вирішили працювати задля визволення своєї батьківщини й збереження її національних цінностей.
У 1812 р. вийшло друком перше видання зібраних Якобом і Вільгельмом Ґрімм «Казок для дітей і родини».
1815 р. був опублікований другий том казок, зібраних братами Ґрімм.
Усього вони зібрали понад 200 казкових творів, залишивши нащадкам не тільки цю збірку, а й інші здобутки, зокрема «Німецьку граматику», «Словник німецької мови».
Невідомий художник. Брати Ґрімм збирають казки. XIX ст.
Заслуга Якоба і Вільгельма Ґрімм полягає в тому, що вони збирали не тільки твори усної народної творчості, а й поставилися до цієї справи як справжні дослідники, напрочуд відповідальні у відтворенні народного слова. Величезна справа збирання й збереження фольклору, яку здійснювали брати Ґрімм, підтримала національний дух і культуру Німеччини, згуртувала німців довкола своїх надбань, показала приклад іншим народам, як дбайливо треба ставитися до власних витоків.
КАЗКИ БРАТІВ ҐРІММ
У Музеї братів Ґрімм. м. Кассель (Німеччина)
«…Як багато з того, що цвіло в давніші часи, уже немає нині, ба навіть самих спогадів про це вже майже не лишилося. Щоправда, живуть у народі пісні, легенди та перекази, нині видано кілька книжечок з цієї тематики, а тепер побачать світ і ці казки для дітей та родини… Що стосується способу збору казок тут, то спочатку згадаємо про правильність і правду, а саме з власного ми нічого не добавляли, жодної легенди, самі не прикрашували, навпаки, кожну своєрідність, яку ми помічали, старалися зберегти, щоб надати в цьому розумінні збірці різноманітності змісту».
Музей братів Ґрімм був заснований 1959 р. в м. Касселі, де вони багато працювали заради збереження німецького фольклору й розвитку німецької мови.
Брати Грімм
Знайомство з казкою "Пані Метелиця"
Світ казки "Пані Метелиця"
ПАНІ МЕТЕЛИЦЯ
А.Андерсон. Ілюстрація до казки «Пані Метелиця». 1910 р.
У німецькому фольклорі пані Метелиця відповідала за зимові снігопади, джерела з водою, а також була покровителькою доброчесних жінок і дівчат. Отже, у казці знайшли відображення давні уявлення німецького народу про походження різних природних явищ (сніг, вода). У німецькій мові її ім’я звучить як фрау Холле (Frau Holle). Фрау — слово, яке приєднують до імені або прізвища жінки в Німеччині, означає шанобливе ставлення, повагу.
Казка «Пані Метелиця» має цікаву будову. У ній поєднано елементи соціально-побутової та чарівної казки. З одного боку, тут ідеться про родинні стосунки, про ті звичайні справи, якими займалися в давнину люди: пекли хліб, вирощували врожай, пряли пряжу тощо. А з іншого боку, тут розповідається про різні дива, які трапилися з пасербицею та улюбленою донькою вдови.
200 років казкам братів Грімм
ОЛЕКСАНДР ПУШКІН
1799–1837
Ім’я Олександра Сергійовича Пушкіна відоме не тільки в Росії, а й за її межами. Сучасники вважали його грандіозним явищем для всієї російської культури. Микола Гоголь назвав Олександра Пушкіна «великим національним поетом», у якому «російська природа, російська душа, російська мова, російський характер знайшли відображення в усій своїй чистоті й красі».
Портрет О. Пушкіна.
В. Тропінін. 1827 р.
На початку XIX ст. російська мова не була популярною в суспільстві, вона вважалася простонародною. Однак О. Пушкін, незважаючи на панування французької стихії, уже в дитинстві виявив великий інтерес до рідної культури.
В основу літературних казок О. Пушкіна покладено не тільки російські народні казки, а й західноєвропейський фольклор. Читаючи твори поета, ми можемо впізнати чимало казкових подій і образів, які прийшли з різних куточків Європи. Він зумів їх творчо переосмислити й надати їм суто російського колориту.
Захоплення О. Пушкіна фольклором вплинуло не тільки на створення літературних казок, а й на інші твори митця, наприклад, на поему «Руслан і Людмила» (1820), у якій діють казкові герої, відбуваються чарівні події, до неї поет навіть спеціально дописав казковий зачин — вступ.
Казки О. Пушкіна — це органічне поєднання краси й мудрості фольклору з величезним талантом поета. Як і в усній народній творчості, у його казках панує атмосфера чарівності (золота рибка розмовляє з рибалкою і виконує його бажання, мертва царівна воскресає). Тут діють хоробрі й благородні герої, які долають зло і допомагають тим, хто на це заслуговує. Природа сприяє таким героям, вона вступає з ними в розмову, спрямовує їхній шлях. У казкових творах поета триває боротьба добра і зла, темряви і світла. За законами усної народної творчості добро і світло завжди перемагають.
Будинок няні Орини Родіонівни с. Михайлівське
Олександр Пушкін розпочав поему «Руслан і Людмила» 1817 р., коли навчався ще в Ліцеї, а завершив 1820 р. в Петербурзі. Того ж року поема з’явилася в російських журналах, одразу зробивши ім’я автора знаменитим. Він послав твір видатному письменнику того часу — Василю Жуковському, якого вважав своїм учителем. Після виходу поеми В. Жуковський щиро зрадів успіхам юного поета й подарував йому свій портрет із написом: «Переможцю-учневі від переможеного вчителя». До другого видання поеми (вийшло друком 1828 р.) митець спеціально написав вступ, навіяний розповідями няні, Орини Родіонівни, у Михайлівському.
Олександр Пушкін для дітей (мультик)
ВСТУП ДО ПОЕМИ «РУСЛАН І ЛЮДМИЛА»
Олександр Пушкін розпочав поему «Руслан і Людмила» 1817 р., коли навчався ще в Ліцеї, а завершив 1820 р. в Петербурзі. Того ж року поема з’явилася в російських журналах, одразу зробивши ім’я автора знаменитим. Він послав твір видатному письменнику того часу — Василю Жуковському, якого вважав своїм учителем. Після виходу поеми В. Жуковський щиро зрадів успіхам юного поета й подарував йому свій портрет із написом: «Переможцю-учневі від переможеного вчителя». До другого видання поеми (вийшло друком 1828 р.) митець спеціально написав вступ, навіяний розповідями няні, Орини Родіонівни, у Михайлівському.
Мультфільм "У Лукоморья..."
Пушкін О.С. "У Лукоморья дуб зеленый..."
Поєднати поняття та визначення (автор Олена Гвоздікова)
ГАНС КРІСТІАН АНДЕРСЕН
1805–1875
У Данії існує легенда, ніби Андерсен мав королівське походження. Однак це красива казка, яку придумав для сина його батько-ремісник. Ганс Крістіан Андерсен народився 2 квітня 1805 р. в маленькому містечку Оденсе на острові Фюн (територія Данії охоплює кілька островів) у родині бідного чоботаря й пралі.
Світ данського фольклору назавжди ввійшов у душу майбутнього митця. Він ріс великим мрійником і фантазером. Інтерес до іграшок і вигадування історій, пов’язаних із ними, письменник зберігав протягом усього життя.
У музеї Андерсена. м. Копенгаген (Данія)
У 1835 р., у переддень Різдва, вийшла друком невеличка книжка Андерсена «Казки для дітей». Це стало доброю традицією — до кожного Різдва митець видавав нову книжку, і данці сприймали її як чудовий різдвяний подарунок для своїх родин. Усього Андерсен написав 158 казок, і тільки 12 із них створено на основі традиційних фольклорних творів. Отже, поняття літературна казка якнайкраще відповідає сутності творчості цього видатного митця, який сам вигадував казкові історії. 1837 р. була видана казка «Русалонька», 1838 р. — «Непохитний олов’яний солдатик», у 1840х роках — «Гидке каченя», «Снігова королева», «Соловей», «Дюймовочка», «Дівчинка із сірниками», «Дикі лебеді» та ін. Так, до 1872 р. Андерсен видав 24 збірки казок. Ще за життя письменника його казкові твори почали перекладати англійською та іншими мовами світу (нині його казки перекладено 145 мовами).
Співвітчизники Андерсена свято зберігають пам’ять про нього. У Копенгагені та в його рідному містечку Оденсе створено музеї письменника.
Пам’ятник письменникові на бульварі імені Г.К. Андрерсена, установлений коштом громади. м. Копенгаген (Данія)
Історія Андерсена
Пісня та мультик "Казки Андерсена"
СОЛОВЕЙ
Ще в 1839 р. Г. К. Андерсен задумав написати історію про злого короля, перед яким у передсмертний час постало все те зло, що він скоїв протягом життя. Однак пізніше задум змінився. Щоб не ображати короля Данії, письменник у 1840-х роках вирішив перенести дію казки на далекий Схід — у Китай. На задум казки вплинуло також знайомство Андерсена з шведською оперною співачкою Ієні Лінд. Ця жінка, яку всі називали шведським соловейком, дуже любила казку «Гидке каченя», бо сама у віці 9–10 років була дуже непривабливою, несміливою та страждала від постійних образ подруг. Але у 18–19 років Ієні Лінд перетворилася на чарівну співачку, яка користувалася великою популярністю.
"Соловей" (аудіоказка)
ОСКАР УАЙЛЬД
1854–1900
Неподалік від Великої Британії, на одному з островів, розташована країна, яка завжди боролася за свою незалежність, — Ірландія.
Національною гордістю цієї країни є письменник Оскар Уайльд, який народився в столиці Ірландії м. Дубліні 16 жовтня 1854 р. Його повне ім’я — Оскар Фінгал О’Флаерті Уїлс Уайльд. Однак у літературі він відомий як Оскар Уайльд.
1888 р. вийшла друком збірка письменника «Щасливий принц», а 1891 р. — збірка «Гранатовий будиночок». У процесі роботи над ними О. Уайльд писав: «Мої казки призначені для дорослих дітей від 18 до 80 років». Також він зазначав, що його казкові твори є «повчаннями, які з метою зацікавлення публіки викладено у формі вигадки».
О.Уайльд. 1882 р.
Як і в народних казках, героями творів О. Уайльда стали принци й принцеси, чаклуни та велетні, тварини й птахи, які здатні розмовляти. У творах митця присутні чарівні речі, незвичайні обставини й магічні перетворення. Водночас казки письменника мають і чимало відмінностей від фольклору. Події в казкових творах О. Уайльда зумовлені не тільки художнім вимислом, а й довколишньою дійсністю. У казках митця не завжди буває щаслива кінцівка (власне, як і в житті). Персонажі зі своїми почуттями, мріями, стражданнями більше нагадують реальних людей.
Роздумами про співвідношення добра й краси в житті людини просякнуті всі твори письменника. Митець писав: «Усі ми ходимо по багнюці, але деякі з нас дивляться на зірки». Отже, у казках О. Уайльда розсипано багато зірок, тобто мудрих істин, — і для дітей, і для дорослих. Вирушаймо на їх пошуки та відкриємо їх для себе…
Трініті-коледж. м. Дублін (Ірландія)
Життєвий і творчий шлях письменника
Буктрейлер за казкою
ХЛОПЧИК-ЗІРКА
Ця казка була вміщена автором у збірку «Гранатовий будиночок» (англ. «A House of Pomegranates») (1891). Чому саме гранатовий? У такій країні, як Ірландія, напрочуд потужними є традиції християнства, а гранат (дерево та його плоди) — це один із традиційних символів християнської віри: страждання, відродження й воскресіння. У кожній з чотирьох казок цієї збірки («Молодий король», «День народження інфанти», «Рибалка та його душа», «Хлопчик-Зірка») розповідається про різні події, пов’язані зі стражданнями людей та їхнім духовним відродженням. Слово гранат (або гранатовий) з’являється в найбільш напружені для персонажів моменти випробувань, але водночас немовби вказує їм шлях до відродження. А чому слово будинок з’явилось у назві збірки? Так в Англії XIX ст. називали салон, місце, де зустрічалися високоосвічені люди й говорили про мистецтво, філософію, науку.
ДЖОН КІТС
1795–1821
Джон Кітс прийшов у літературу на початку XIX ст., коли технічний прогрес уже не можна було спинити, суспільство стрімко розвивалося, а міста зростали за рахунок нових виробництв. Гроші, прибутки, кар’єра надто цікавили сучасників Дж. Кітса, а він понад усе цінував світ природи та краси, виявляючи різноманіття їх форм у поетичному слові. Як писав його близький друг художник Джозеф Северн, «Кітс протиставив брутальній і прагматичній сучасності, що набирала залізних обертів, чисте, як кришталь, слово».
Портрет Дж. Кітса. В. Хілтон
Джон Кітс народився 31 жовтня 1795 р. в Лондоні в сім’ї конюха, який згодом став господарем великого кінного двору. Його батько рано помер, тому Джонові довелося самому прокладати шлях у житті.
Джон Кітс був тим, хто не просто слухав, а дослухався до тихого плину води, шелесту трав і квітів, усіх звуків природи. Він не просто дивився, а вдивлявся в ті невловимі зміни, що повсякчас відбуваються в природному світі. Кітс став натхненним співцем великої, неповторної та різнобарвної картини природи. Він був поетом у найвищому сенсі цього слова й відкрив своїм сучасникам нове бачення краси в буденному, простому, звичайному світі.
Портрет Дж. Кітса. В. Хілтон
Джон Кітс "Про коника і цвіркуна"
ПРО КОНИКА ТА ЦВІРКУНА
Джон Кітс був закоханий у природу, яка постає в його віршах у різних проявах. Картини природи у творах поета зображені спокійними й прекрасними, сповнені різних звуків і барв. Вірш був створений у 1817 р. в результаті творчого змагання поетів Джона Кітса і Лі Гента в описі пейзажу.
У Джона Кітса було особливе ставлення до краси й природи. Він уважав, що вони органічно поєднані між собою. Природа має різні обличчя, але всі вони прекрасні. Будь-якої пори року природа постає в усій своїй красі, тільки треба вміти її бачити, навіть у буденних проявах, простих звуках, звичайних рослинах. Призначення поета, на думку Дж. Кітса, полягає в тому, щоб знайти «живі форми» для втілення «вічноживої природи». У природі немає нічого застиглого, і мистецтво має відображати невпинний рух природи.
ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ҐЕТЕ
1749–1832
Йоганн Вольфганг Ґете завжди відчував зв’язок не тільки з рідною Німеччиною, а й з Усесвітом. Він народився 28 серпня 1749 р. в заможній родині юриста Йоганна Каспара.
Портрет Ґете. Й. К. Штілер
У 16 років Ґете вступив на юридичний факультет Лейпцизького університету. Здобув юридичну освіту в Страсбурзькому університеті. Ці заклади й тепер є всесвітньо відомими. Однак головним покликанням Ґете була література. З ранніх літ він вивчав фольклор і захоплювався пізнанням природи. Він уважав, що мистецтво має наблизитися до природи, а людина повинна вчитися в природи мудрості й гармонії.
1775 р. Ґете приїхав у м. Веймар на запрошення герцога Карла Августа Веймарського. Герцогу було 18 років, Ґете — 26. Митець став радником і товаришем юного герцога, але водночас виконував й важливі громадські доручення — був міністром шляхів і військовим міністром. Ґете намагався своєю державною діяльністю вдосконалювати життя людей, поліпшувати устрій маленького герцогства. Він писав: «Треба поливати власний сад, якщо ми не можемо дати дощу всій землі». У Веймарі Ґете створив багато поетичних шедеврів, у тому числі й «Нічну пісню подорожнього». У цьому місті він познайомився з іншим видатним німецьким поетом — Фрідріхом Шиллером, їхня дружба тривала понад десять років. У Веймарі Ґете заснував Національний театр, що працює до сьогодні.
"Нічна пісня мандрівника"
Портрет Ґете. Й. К. Штілер
НІЧНА ПІСНЯ ПОДОРОЖНЬОГО
Вірш «Нічна пісня подорожнього» написаний 1780 р. неподалік від м. Ільменау в мисливській хатинці на вершині гори, де Ґете зупинився перепочити під час подорожі. Йому виповнилося лише 31 рік. Він був сповнений великих надій, планів і відкриттів. Краса німецької природи надихала поета на філософські роздуми. У 80 років (за рік до смерті) Ґете знову приїхав на те місце, із сумом оглянув той самий краєвид і промовив останній рядок свого вірша:
«…скоро ти теж відпочинеш»
м. Ільменау
(Німеччина)
«…скоро ти теж відпочинеш»
м. Ільменау
(Німеччина)
ГЕНРІХ ГЕЙНЕ
1797–1856
Генріх Гейне народився 13 грудня 1797 р. в м. Дюссельдорфі. З 12 років починає писати вірші. Спочатку батьки мріяли про військову кар’єру для сина, але згодом їхні плани змінилися, і хлопця по закінченні ліцею віддають до торговельної школи. 1816 р. він потрапляє в Гамбург, до свого дядька Соломона Гейне, під керівництвом якого вивчає комерційну справу. Однак Генріха не приваблювала комерція.
Його вірші з’являються друком у різних виданнях, і серед них — перша книжка митця під назвою «Вірші», опублікована 1821 р. Вона стала першою частиною його відомої збірки «Книга пісень», яку Гейне наважився послати вже відомому тоді Ґете.
https://docs.google.com/presentation/d/1kIO_9LTpxm0huuH12BQQsdrAUoL8gvN0GIpq7SGDnbo/edit?usp=sharing
Генріх Гейне залишився в історії світової літератури як натхненний співець природи й людини. Він використовував традиції усної народної поезії, широко застосовував у своїй творчості різні види фольклору, передусім — пісні. «Пісня є критерієм природності», — зазначав поет. Природа і людина зливаються в його віршах в єдине ціле. Пейзаж у творах митця увиразнює нюанси переживань і почуттів особистості, водночас картини природи у віршах Г. Гейне набувають великого емоційного забарвлення, пройняті глибоким внутрішнім чуттям і усвідомленням причетності особистості до вічного руху природи.
Пам’ятник Г.Гейне
м.Берлін (Німеччина)
"Задзвени із глибини"
ЕРНЕСТ СЕТОН-ТОМПСОН
1860–1946
Ернест Сетон-Томпсон народився 14 серпня 1860 р. в родині Джозефа Логана та Аліси Томпсон у приморському містечку Саут-Шилдс на півночі Англії. Коли хлопчику виповнилося шість років, його родина через втрату статків змушена була переселитися до Торонто (Канада). Багато років Е. Сетон-Томпсон прожив у Північній Америці. Він добре знав цей край, любив його сувору, але таку прекрасну природу, мешканців цієї землі.
Ще змалку Ернест навчився стежити за тваринами, вів щоденник своїх спостережень, куди занотовував побачене й почуте — усе, що було пов’язано зі світом природи.
Ще одним захопленням Е. Сетона-Томпсона було мистецтво. У Торонто він отримав перші уроки живопису й після закінчення коледжу став відомим як художник. Кількома штрихами Сетон-Томпсон умів передати поведінку й характер тварин.
Наукова точність у книжках Е. Сетона-Томпсона поєднується із захоплюючим сюжетом, цікавою інтригою, пригодами. Письменник заклав засади анімалістичної літератури, де цікаво й правдиво в художній формі розповідає про життя тварин.
Останні роки життя письменник провів у Санта-Фе (США, штат Нью-Мексико), побудувавши на лоні природи будинок, який називав «Фортецею». Там він продовжував писати книжки про тварин.
Е. Сетон Томпсон "Лобо"
ЛОБО — ВОЛОДАР КУРУМПО
До творів Е. СетонаТомпсона в художній літературі не було достовірного зображення вовків. У казках вони втілювали або ворожі сили природи, або якості людей. Письменник уперше правдиво показав вовків, їхні звички, спосіб життя, а також ставлення людей до вовків.
В оповіданні «Лобо» розповідається про трагічну долю незвичайного вовка, здібності якого вражають людей. Саме тому його прозвали «вовк-перевертень». Лобо — ватажок зграї. Попри всі хитрощі людей, він жодного разу не схибив, оминав небезпечні капкани. Але прихильність до вовчиці Бланки згубила його. Митець писав: «Мені докоряють за те, що я вбив Лобо, а головне за те, що я докладно розповів про це. Якщо співчуття читачів на боці Лобо, то письменник цих докорів не сприймає: його мета досягнута».
МАРК ТВЕН
1835–1910
Відомий американський письменник Марк Твен належав до покоління, на долю якого випала Громадянська війна (1861–1865). Тоді мешканці Півночі країни повстали проти рабовласників Півдня, на плантаціях якого працювали безправні чорношкірі раби.
Семюел Ленгхорн Клеменс (справжнє ім’я митця) народився 30 листопада 1835 р. в селищі Флориді (штат Міссурі), він був шостою дитиною в багатодітній сім’ї.
Коли Семюел був ще дитиною, його родина переїхала до містечка Ганнібала (штат Міссурі). Де б він потім не бував, Ганнібал займав у його душі особливе місце. Це було місто його дитячих років, мрій і спогадів. Усе, що він там бачив (стосунки між представниками різних верств, школа, церква), згодом знайшло відображення в його книжках.
Найбільшим захопленням Семюеля була річка Міссісіпі. Тому не випадково він обрав собі псевдонім — Марк Твен, що з англійської (Mark Twain) означає мірка два (тобто 3, 6 м). Цим висловом часто послуговувалися працівники річкового порту й суден, повідомляючи про достатню глибину для безпечного плавання пароплавів. Майбутній письменник теж колись працював лоцманом . Після смерті батька він був змушений з 12 років працювати й допомагати матері утримувати родину.
«Пригоди Тома Сойєра» (1876) принесли Марку Твенові світове визнання. Читачі одразу полюбили героя книжки за талант фантазування, уміння захопити інших своїми мріями та іграми, а ще — за його вірність у дружбі, щирість почуттів, благородство душі.
Великим досягненням письменника було те, що він правдиво змалював повсякденну дійсність. Він зображує світ очима дитини й щиро дивується разом із нею, спостерігаючи за світом дорослих. Твір «Пригоди Тома Сойєра» побудований на протиставленні (антитезі) різних світів — дітей і дорослих, слухняних і неслухняних хлопчиків. Своєю книжкою Марк Твен повертав юному поколінню віру в самих себе, закликав дітей усього світу бути природними, щирими, відданими, шляхетними.
Свого улюбленого героя письменник не полишив і згодом написав продовження твору — «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1885), «Том Сойєр за кордоном» (1894), «Том Сойєр — сищик» (1896).
Усього письменник створив 43 книжки, кожна з яких оголошена національним надбанням Сполучених Штатів Америки.
Одна історія
Історія створення повісті
ПРИГОДИ ТОМА СОЙЄРА
Більшість подій, про які йдеться в «Пригодах Тома Сойєра», узято з реального життя. У книжці письменник згадав про роки свого дитинства в містечку Ганнібалі, яке у творі отримало назву Санкт-Петербург
У передмові до твору Марк Твен зазначив, що Том Сойєр увібрав у себе риси характерів трьох хлопчиків. Хто ж ці троє? Це сам юний Семюел Клеменс, котрий не дуже любив учитися і був здатний на різні витівки, його шкільний товариш Віллі Боуен, а також Томас Сойєр з міста Шоунітауна, з яким митець познайомився раніше. Під іменем тітоньки Поллі Марк Твен зобразив свою матір, а під іменем Беккі Тетчер — одну зі своїх шкільних подруг, з якою одного разу заблукав у страшних лабіринтах печери поблизу Ганнібала. Свого друга — маленького волоцюгу Тома Бленкеншипа — Марк Твен увічнив в образі Гекльберрі Фінна. Безлюдний острів, куди втекли герої книжки, насправді існував на річці Міссісіпі за життя письменника.
«Том Сойєр»
(Німеччина, 2011 р., реж. Х. Хутгебурх)
«Том Сойєр»
(Німеччина, 2011 р., реж. Х. Хутгебурх)
"Приключения Тома Сойера и Гекльберри Финна". Фильм 1981 г.
Марк Твен. Історія створення повісті "Том Сойєр"
Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна (1981), дитячий фільм
Скласти пазл
Інтерактивне завдання
Фарбування паркану. Мотивація
Том Сойєр і Беккі у печері
Зустріч Тома з Геккі
Порівняти образи Тома Сойєра і Гекі Фінна
В
гості до Тома Сойєра
Роздавальний матеріал для учнів
1.Збираючись
в гості до Тома Сойєра, уточніть адресу:
|
Томас… Місто… Штат… Країна… |
Якою мовою
говорять в цій країні? Здається, у нас
проблема… |
|
2.Хто
зустрічатиме нас на порозі будинку?
|
|
|
Яким ви уявляєте Сіда? Чому?
|
А тепер англійською… Thomas Sawyer Aunty Polly Sid Sawyer, Tom`s brother Mary, Tom`s cousin -sister
|
3.На стіні в кімнаті тітки Поллі – портрет. Кого він зображає?
|
|
Марк Твен (Семюель Ленгхорн
Клеменс)– це відомий … письменник. Він жив у … століттях.
|
Mark Twain (born Samuel Langhorne Clemens) is a
famous American writer. He lived and
worked in the nineteenth and twentieth centuries.
|
4. У кімнаті Тома також є портрет. Хто зображений на ньому?
|
|
У молоді роки він був лоцманом на річці … Тому й обрав
псевдонім “марк твен”– “…”- глибина, достатня для проходу судна.
|
In his green
years he was a steamboat pilot on the Mississippi River. That`s why he used the pen name “Mark
Twain” - “ twain (two) fathoms”
is a depth indicating safe water for
passage of boat . |
5.Кімнату Мері прикрашають пейзажі. Яку річку вони зображають? Чому ви так
думаєте?
|
|
|
6. А ви упізнали Тома? Опишіть його зовнішність.
|
|
Tom is a(n)
good-looking / ugly boy. His hair is
black/ red and straight/ wavy. His face is
oval/ round. His eyes are
blue/ brown. His nose is
straight / turned-up. Tom`s face is
happy / sad.
|
7.Який характер у Тома? Чому ви так думаєте?
|
Lively |
кмітливий |
I want Tom Sawyer to be my friend because he is
__________, _________, and _________. |
|
|
Fun-loving |
хоробрий |
||
|
Smart |
веселий |
||
|
brave |
турботливий |
||
|
caring |
жвавий |
8.Запрошуємо двох учнів стати на якийсь час
акторами, що зіграють Тома Сойєра та Бена Роджерса, і покажуть, як
одного суботнього дня було побілено паркан…
|
|
|
9.Знавці літератури коротко розкажуть про пригоди Тома Сойєра…
|
|
|
||
|
|
|
|
|
10.Чи хотіли б ви навчатись з Томом в одному класі? Чому?
Том Сойєр – мій однокласник
Нещодавно до нашого
класу прийшов новачок: руде волосся, веснянкуватий ніс, подряпаний портфель
надавали йому трохи кумедного вигляду. Однак було в його поставі щось
благородне, а погляд був трохи сумним. Ми одразу оточили новенького.
-
Як тебе звуть?
-
Звідки
приїхав?
-
Чи граєш у футбол?
-
У тебе є собака?
Запитання сипались з усіх боків.
Хлопчина встиг відповісти лише на перше:
-
Том Сойєр…
Хвилину мовчання перервали захоплені
вигуки, адже про пригоди Тома читали усі!
-
Том Сойєр знайшов скарб! Він такий розумний!
– захоплювалася Настя.
-
Том вивів однокласницю з печери, у якій вони
заблукали! – гукала Юля.
-
Том Сойєр узяв провину Беккі на себе і мужньо
зніс покарання! – підняв пальця угору Артем.
Новенький усміхався.
Було помітно, що така увага йому приємна. За декілька хвилин спілкування ми
зрозуміли, що він людина компанійська і що сумує за своєю школою та подругою
Беккі.
Пролунав дзвінок.
Учителька посадила Тома за першу парту, поруч зі мною. На шостій хвилині уроку
він прошепотів мені на вухо:
-
Як тебе звуть?
-
Марина, - відповіла також пошепки.
-
Пригоди любиш?
-
Так…
-
Ти трохи схожа на Беккі!
Учителька уважно подивилась у наш бік.
Розмова припинилась. Разом з однокласниками ми вирушили у подорож географічною
картою до Африки.
На перерві всі
висипали у коридор, щоб похвалитись іншим класам: адже з нами тепер навчається
сам Том Сойєр! Серед загальної метушні помітила високу постать – то ж Андрій,
якого боїться вся школа! Мене він також зачіпає, я роблю вигляд, що не боюсь,
але насправді це зовсім не так… Андрій вже підняв руку, щоб боляче смикнути за
мою кіску, аж раптом Том перехопив її:
-
Воюєш з дівчатами? – презирливо спитав
новенький. – А зі мною спробуєш?..
Цього дня обличчя Тома прикрасив
синець, а його тітку та батьків Андрія
викликали до директора школи. Ось так почалась наша дружба з новим
однокласником – справжнім джентльменом, благородним захисником дівчат Томом
Сойєром.
Агапій Марина
11.Домашнє завдання: написати листа Тому Сойєру українською або англійською
(за вибором).
|
Любий Томе! З інтересом прочитав про твої пригоди.
Особливо сподобалось, як … Поважаю тебе за те, що… В нашій школі також бувають
цікаві випадки. Наприклад, … Гадаю, ми могли б стати друзями. До зустрічі на сторінках нової книги про тебе!
Учень 5 класу… |
Dear
Tom, Recently I have read one
interesting book about your adventures. I _____ it very much. You are a
very good-looking boy. I like your ___ and ___ hair, your ___ eyes and _____
smile. I want you to be my friend beause you are _____, _______, and _____. I would like to visit your
native town, ____________. Write me soon. Best wishes _________ ________
|
Керролл. Презентація
Мультфільм "Аліса в Країні Чудес"
ЕЛЕАНОР ПОРТЕР
1868–1920
Американська письменниця Елеанор Портер стала відомою завдяки тому, що навчила людей різних країн і національностей «грати в радість», уселила віру у свої сили. Створений авторкою образ дівчинки Полліанни, яка, незважаючи на життєві випробування, радіє кожному дню й намагається допомогти всім, з ким зустрічається, став одним із найулюбленіших для дітей усього світу.
Елеанор Портер народилася 19 грудня 1868 р. в містечку Літлтоні штату Нью-Гемпшир у родині англійських переселенців до Америки. Їй пророкували славу великої співачки, але життя склалося інакше. Вийшовши 1892 р. заміж (її чоловік був підприємцем), вона часто переїжджала разом із ним у справах фірми, допоки подружжя не оселилося в Нью-Йорку. Елеанор створила чудову сім’ю, вона дуже любила свого чоловіка, була хорошою господинею.
Найвідоміший твір авторки — «Полліанна» — вийшов друком 1913 р. й одразу здобув визнання в Америці. Його популярність пояснюється передусім тим, що в той час, коли весь світ переживав глибоку кризу, американці понад усе прагнули стабільності й опори. Цей твір дав відчуття оптимізму , духовну опору нації, поколінню, яке мужньо боролося з труднощами й не втрачало надії на майбутнє.
До Е. Портер надходили листи від читачів із проханням розповісти про подальші пригоди головної героїні твору. Тому письменниця вирішила продовжити історію життя дівчинки. 1915 р. вийшла друком нова книжка — «Юність Полліанни», у якій розповідається про те, якою стала героїня, коли виросла.
Елеонор Портер "Полліанна"
ПОЛЛІАННА
Книжка була написана в саду, розташованому на даху нью-йоркського будинку, у якому мешкала родина Портерів. За словами авторки, про кращий кабінет вона не могла й мріяти. Даючи інтерв’ю журналістам, письменниця зазначила: «Люди думають, що Полліанна постійно радісно щебече й радіє абсолютно з усього. Однак я ніколи не поділяла думки про те, що ми мусимо заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Я переконана в тому, що ліпше зустрічати Невідоме бадьоро й радісно». Примірник книжки «Полліанна» Е. Портер подарувала своїй бабусі Меріон як знак великої пошани та вдячності. Цей примірник нині дбайливо зберігається в одній з найбільших бібліотек світу — Бібліотеці Конгресу США (анг. The Library of Congress).
У творі відображено найважливіші принципи християнської моралі. Духовним орієнтиром для головної героїні є загальнолюдські цінності, які утверджуються в Біблії. Добро, любов, милосердя, допомога — це ті моральні категорії, які формують її життєву позицію. Граючи в радість, вона не порушує християнських заповідей і моральних норм.
Точкою опори для Полліанни є совість, а гра — лише форма, яка дає право «радіти життю по совісті». Така авторська позиція цілком відповідає моральним приписам Святого Письма й християнським заповідям.
За жанром твір Е. Портер «Полліанна» — це роман. Спочатку події твору розгортаються довкола однієї героїні — Полліанни, але згодом вони охоплюють долі багатьох мешканців містечка Белдінґсвіль. У творі порушується широке коло важливих суспільних, моральних і сімейних проблем: важке становище сиріт у суспільстві, ставлення до бідних і знедолених, сприйняття світу і людей, пошук щастя і кохання, милосердя, допомога ближнім, укріплення родинних стосунків, виховання та ін.
Сюжет твору поступово розширюється, ускладнюється. У творі, крім Полліанни, з’являється багато інших персонажів, які отримують глибокі характеристики. Головна героїня залучає до «гри в радість» усіх мешканців містечка. Під її впливом вони змінюються. А змінившись, персонажі досягають свого щастя. Отже, Е. Портер стверджує, що людина може сама змінювати своє життя на краще, тільки для цього вона повинна внутрішньо мінятися, наповнювати своє серце добром, любов’ю й милосердям до ближніх.
За мотивами роману «Полліанна» знято декілька телесеріалів і кінофільмів. 19 травня 1960 р. відбувся показ американського фільму «Полліанна» (реж. Д. Свіфт). Анімаційний серіал «Історія Полліанни, дівчинки любові», що складається з 51 частини, знято японським режисером К. Кусиби в 1986 р. У 2003 р. вийшов на екрани англійський фільм «Полліанна» (реж. С. Хардінг). У фільмі добре відтворено дух того часу. Сюжет не завжди точно збігається з книжкою, але в цілому фільм дуже щирий, добрий, як і роман.
Художній фільм "Полліанна"
Упізнай героя
Інтерактивний плакат
Ознаки роману
|
Утілення у творі
|
Велика кількість персонажів
|
Полліанна Віттієр, міс Поллі Гаррінґтон, Ненсі, Тімоті, Том, місіс Сноу, містер Джон Пендлтон, Джиммі Бін, лікар Чілтон, лікар Воррен, преподобний Пол Форд, місіс Бентон
|
Значна кількість подій
|
Приїзд Полліанни, відвідини хворих мешканців містечка, знайомство з містером Пендлтоном, візит до Жіночої допомоги з проханням про допомогу Джиммі, порятунок і догляд за Джоном Пендлтоном, автомобільна аварія, терпіння та чекання Полліанни
|
Складний і розгалужений сюжет
|
Про життя Полліанни в домі тітки Поллі, історія життя родини Гаррінґтонів, історія стосунків матері Полліанни з містером Пендлтоном; історія стосунків міс Поллі з лікарем Чілтоном
|
Зображення тривалого періоду з життя героя
|
Життя Полліанни описане впродовж майже двох років (у червні дівчинка приїхала до Белдінґсвіла, у жовтні сталася автомобільна аварія, до весни Полліанна нерухомо лежала в ліжку, ще десять місяців тривало лікування, поки дівчинка встала на ноги); фрагменти життєвих історій персонажів роману тривають набагато довше (15 років)
|
Значення описів
|
Опис кімнатки на горищі, де мала поселитися Полліанна («Тут стояло дбайливо застелене ліжечко, два стільці зі спинками, умивальниця, комод без дзеркала і невеличкий столик. Ні штор на мансардних вікнах, ні картин на голих стінах. Сонце цілий день розжарювало крівлю, і в кімнатці через це було, як у грубці. Захисних сіток від комах на вікнах не було, тому вони не відчинялися») показує скупу вдачу міс Поллі, її неприязне ставлення до ще не знайомої небоги; опис двору позаду будинку тітки Поллі («Перед нею лежав садок... Поза садком стежинка бігла через широке поле до кручі, на якій самотня сосна стояла на сторожі великої скелі. Полліанні наразі здалося, що їй понад усе хочеться бути саме там — на вершечку великої скелі» допомагає читачеві зрозуміти настрій дівчинки, відчути ЇЇ самотність і душевний біль, її бажання опинитися далеко від непривітного будинку, де вона поселилася; опис ранку наступного дня після приїзду («Вікна кімнати виходили на південь і на захід, тому сонця вона ще не бачила. Але вона бачила тьмяну блакить ранкового неба і знала, що день обіцяє бути пречудовим») розкриває оптимістичний характер дівчинки, готовність у всьому якщо не побачити, то розпізнати щось добре та радісне. Таких описів знаходимо багато в тексті роману
|
Зображені життєві історії багатьох людей
|
3 твору дізнаємося про життя ІІолліанни Віттієр (яка залишилася сиротою вії років, була відіслана до рідної тітоньки і яка змінила життя багатьох мешканців Белдінґсвіла), про окремі моменти життя міс Поллі Гаррінґтон, яка згадує свою родину, своє кохання і поступово вчиться бути доброю та милосердною людиною, про добру й працьовиту служницю Ненсі, яка одразу полюбила Полліанну й узялася опікувати дів-чинку, про місіс Сноу, котра весь час проводила в ліжку, бо вважала себе невиліковно хворою і яку Полліанна «поставила на ноги», про драматичну історію кохання містера Джона Пендлтона, який давно любив маму Полліанни, а втративши її, став сердитим і відлюдькуватим багатієм, про втікача із сиротинця Джиммі Біна (хлопчика-сироту, до якого нікому не було діла і якого Полліанна зробила названим сином місцевого багатія), про мудрого й терпеливого лікаря Чилтона (давно та безнадійно закоханого в міс Поллі), про преподобного Пола Форда, який намагався змінити й перевиховати байдужих і чванькуватих мешканців Белдінґсвіла, а також коротко про багатьох інших персонажів
|
Розкриті важливі проблеми суспільства
|
У романі розкриті проблеми: родинного виховання та родинних цінностей (пов'язані з образами тітоньки Поллі та Полліанни, Джона Пендлтона і Джиммі), складної долі сиріт (Полліанна, Джиммі), ставлення суспільства до проблем окремих людей (байдужість Жіночої допомоги до прохання Полліанни), проблеми бідності та багатства (з одного боку, Поллі Гаррінґтон, містер Джон Пендлтон, з іншого — Ненсі, Тімоті, Том)
|
Ім’я героя
|
Характеристика героя
Яким був до зустрічі з Полліанною
|
Що змінилося в житті героя завдяки впливу Полліанни
|
Ненсі
|
Завжди привітна, турботлива, чуйна, люб'язна, але не любила свого імені та ранки по понеділках.
|
Полюбила своє ім'я, адже Полліанна вміла проводити аналогії, порівняння, завжди знаходити щось хороше
|
Садівник Том
|
не може розпрямити спину через хворобу і старість
|
Йому не треба нахилятися, щоб просапувати, бо він і так уже зігнутий
|
Місіс Сноу
|
Дратівлива, вразлива, сердита хвора жінка, яка лежала в темній кімнаті і не дозволяла відчиняти вікна.
|
Стала терпимою, уважнішою до оточуючих, дозволяла відчиняти вікна і пускати сонячне проміння в оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити різноманітні зачіски, прикрашені свіжими трояндами, знайшла для себе корисне заняття — в'язання речей для інших.
|
Джон Пендлтон
|
Замкнутий, похмурий, мовчазний, одинокий. Став цікавою, привітною людиною. Його життя набуло сенсу, стало яскравим, веселим, повноцінним, прагнув «дитячої присутності» у своїй домівці
|
Знайшов сенс життя, родину, став привітним і співчутливим завдяки спостережливості Полліанни, її вірі в людину, прагненню допомогти —- саме вона запропонувала усиновити Джиммі, зробивши таким чином щасливими одразу двох людей
|
Джиммі
|
Сумний, зневірений, бездомний, хотів мати батьків, сім'ю і будинок.
|
Завдяки Полліанні у нього з'явилися друзі, надія на краще життя, його усиновив Дж.Пендлтон
|
Священик Пол Форд
|
був засмученим, у розпачі, писав проповіді, розпочинаючи їх словами «Горе вам...».
|
Зрозумів, які проповіді треба читати людям, щоб припинити їх сварки, плітки, егоїстичну поведінку, навчити робити добро; Полліанна цьому посприяла, розповівши про свого татка-місіонера, його дослідження біблійних «текстів радості». Усвідомив свою місію, роль у житті мешканців міста і починав проповіді так: «Радійте, люди...»
|
Лікар Чилтон
|
Завжди привітний, добрий, чуйний, але одинокий і нещасний, адже кохав якусь жінку, з якою їх розділяло давнє непорозуміння
|
Знайшов своє сімейне щастя, адже за нього вболівала Полліанна, підштовхувала його до думки, що йому потрібна сім'я
|
Вдова Бентон
|
Вдова Бентон тужила за померлим чоловіком і вбиралася лише в чорне
|
Змогла вгамувати душевний біль і прикрасила себе блакитним бантом
|
Місіс Пейсон
|
Місіс Пейсон сварилася з чоловіком і хотіла розлучення
|
Вирішила заради дітей помиритися з чоловіком
|
Тітка Поллі
|
Сувора, холодна, стримана, з почуттям обов'язку, пунктуальна, нещасна, сумна, одинока.
|
Завдяки спілкуванню з Полліанною стала турботливою, доброю, чуйною тіткою, яка дозволяла собі розпускати довге волосся, чепуритися, плакати, гратися в радість і бути щасливою заміжньою жінкою
|
Відомості про героя
|
Головна героїня однойменного роману Е.Портер. Одинадцятирічна дівчинка, сирота
|
Портрет
|
Має руде волосся, великі голубі очі, ластовиння на обличчі, якого соромиться
|
Родина
|
Була сиротою, поселилася в рідному домі своєї матері, жила під опікою рідної маминої сестри, тітки Поллі; почала навчатися в школі
|
Риси характеру
|
Добра, співчутлива, милосердна, весела, діяльна, балакуча, кмітлива, спритна, любить природу, все красиве, товариська, спостережлива, чутлива, життєрадісна, мужня
|
Вчинки, які розкривають вдачу героя
|
Бачить в усьому радість, намагається навіть у скрутній, тяжкій ситуації знайти, з чого порадіти. Коли їй у подарунок прислали замість ляльки милиці, батько допоміг зрозуміти, чому можна порадіти: тому, що їй це не потрібне. Виконувала всі завдання тітоньки Поллі, охоче допомагала Ненсі й Томові, доглядала безпритульних тварин, допомогла одужати місіс Сноу та Джону Пендлтону, улаштувала Джиммі Біна в родину.
|
Ставлення героя до інших людей.
|
Старається всім допомогти, побачити радісні моменти життя. Ненсі завдяки їй полюбила своє ім'я; тітка Поллі стала не такою суворою, знайшла своє щастя", як і лікар Чилтон, Джон Пендлтон, Джиммі, місіс Сноу та багато інших
|
Ставлення автора до героя
|
Усіма художніми засобами автор показує симпатію до героя, доброзичливе ставлення до нього. Автор співчуває дитині, оточує її мудрими досвідченими дорослими, які з любов'ю та душевним теплом допомагають порадами чи справою
|
Ставлення читача
|
Читач незмінно симпатизує персонажеві, разом з автором сумує в складні моменти випробувань чи страждань і щиро радіє, коли відбуваються хороші події чи щасливі зміни в дитячій долі
|
Том Сойєр
|
Полліанна
|
Бешкетливий, вигадник; потрапляє в небезпечні ситуації, прагне до пригод, постійно потрапляє в небезпечні ситуації, не завжди думає про спокій своїх близьких
|
Спокійна, вдумлива, спостережлива; дбає про людей, домагається їх прихильності, прагне усім допомогти, всіх зробити щасливими; її гра в радість підтримує багатьох жителів міста, змінює їх життя на краще; потім, коли з Полліанною трапляється нещастя, вони її підтримують, допомагають здолати відчай і перемогти
|
Діти приблизно одного віку, сироти, виховуються в родичів; життєрадісні, вигадливі, доброзичливі, сміливі, відповідальні, щирі, розумні, веселі, дружелюбні; активно впливають на оточуючих
| |
Історія Тома
|
Спільне
|
Історія Поліанни
|
Жив у тітки разом із кузином
|
Залишилися без батьків
|
Була єдиною дитиною в будинку Гаррінгтонів
|
Родина тітки жила дуже скромно
|
Жили з тіткою, яка відповідала за виховання
|
Жила в багатому родинному маєтку, що належав тітоньці Полі
|
Неохоче відвідував школу
|
Відвідували школу
|
Залюбки навчалася в школі
|
Був закоханий в однокласницю Беккі
|
Мали друзів
|
Мала друга-ровесника, якому допомогла жити в сім'ї
|
Мав вірного друга Гекка Фінна
|
Пережили кілька пригод
|
Навчила жителів міста «грати в радість»
|
Став свідком убивства на цвинтарі
|
Щасливе завершення історії
|
Стала улюбленицею всіх мешканців міста
|
Урятував від смерті невинну людину
|
Зробила щасливою тітоньку Полі
| |
Вирушив із друзями в подорож на плотах
|
Потрапила в аварію і довго хворіла
| |
Був ватажком однолітків на вулиці
|
Змогла після лікування стати на ноги і почати ходити
| |
Події відбуваються в місті Сент-Пітерсберг
|
Події відбуваються у місті Белдінгсвіль
|
Творчість Марка Твена і Елеонор Портер
Скла
Поради від Аліси
ЛЬЮЇС КЕРРОЛЛ
1832–1898
Льюїса Керролла називають найзагадковішим письменником Англії. У його особистості поєдналося непоєднуване: математик і письменник, священик і фотограф, філософ і великий друг дітей.
Льюїс Керролл народився 27 січня 1832 р. в селищі Дерсбері (графство Чешир) у родині священика Чарльза Доджсона і Френсіс Джейн Лутвідж. У дев’ятнадцять років Чарльз Лутвідж Доджсон вступив до найдавнішого університету у світі — Оксфордського, у двадцять три роки став викладачем математики коледжу Крайст Черч (Церкви Христа) цього університету, у двадцять п’ять — здобув ступінь магістра математики, у двадцять дев’ять — посвячений у сан диякона.
Сорок сім років (з 1851 по 1898 р.) Чарльз Лутвідж Доджсон працював у коледжі Крайст Черч. Серед його добрих знайомих були доньки ректора Оксфордського коледжу Крайст Черч — сестрички Лоріна Шарлотта, Аліса та Едіт Лідделл. Чарльз Лутвідж Доджсон часто гуляв з ними, запрошував їх до себе на чай і розказував їм цікаві історії. Саме для його улюблениці Аліси Лідделл і її сестричок була створена повість-казка «Аліса в Країні Див».
Уперше в історії літературної казки Льюїс Керролл зробив головною героїнею книжки реальну дівчинку, а точніше — її творчу уяву, що здатна породжувати інший світ — Країну Див. У цьому уявному світі, з одного боку, знайшли відображення цілком земні проблеми освіти, виховання, судочинства, усього суспільного устрою «вікторіанської» доби, доволі суворого до людини. З іншого боку, в уявному світі відобразилося те, про що не прийнято було говорити в той час — мрії, почуття, прагнення людини.
Коли Аліса Лідделл виросла, Льюїс Керролл створив продовження книжки — «Аліса в Задзеркаллі», де юна героїня перетворилася на справжню королеву. Себе письменник зобразив у вигляді Білого Лицаря, який розповідає Алісі про неймовірні винаходи. А на прощання просить озирнутися й помахати йому рукою…
Біографія Л. Керрола
Мультфільм «Аліса в Країні Див»
Художній фільм "Аліса в Країні Див"
День 4 липня 1862 р. назавжди ввійшов в історію літературної казки. У цей день професор математики Чарльз Лутвідж Доджсон і священик Робінсон Дакворт вирушили в човні з трьома доньками ректора Лідделла на прогулянку річкою Темзою. Старшій із сестер — Лоріні Шарлотті — на той час було 13 років, середній — Алісі — десять, молодшій — Едіт — вісім. Дівчатка попросили Доджсона, щоб він розповів їм якусь веселу казку. Аліса висловила бажання, щоб там було побільше всіляких дурниць і фантазій. Так розпочалася ця казкова історія, у якій прообразом головної героїні стала сама Аліса Лідделл. Повільно котила хвилі Темза, і тихо лилася з вуст доктора Доджсона казка, яка непомітно перенесла дівчаток Лідделлів у дивовижний світ… Коли прогулянка завершилася, Аліса попросила свого старшого друга записати цю історію. Спочатку він хотів назвати казку «Пригоди Аліси під землею», але згодом змінив назву на «Аліса в Країні Див» (англ. «Alice’s Adventures in Wonderland») і опублікував твір під псевдонімом Льюїс Керролл.
Льюїс Керролл спочатку хотів особисто проілюструвати книжку «Аліса в Країні Див», але його техніка малювання була недосконалою, тому видавець порадив авторові звернутися до художника Джона Тенніела. Ескізи своїх ілюстрацій Дж. Тенніел створював на папері, потім їх переносили на дерев’яні дошки, з них вирізали спеціальні форми, які використовували для друку гравюр . Видання книжки 1866 р. зробило знаменитими і письменника, і художника. Джон Тенніел ілюстрував також наступну книжку Льюїса Керролла «Аліса в Задзеркаллі».
За мотивами казок Льюїса Керролла знято понад сорок фільмів режисерами різних країн світу — США, Великої Британії, Німеччини, Канади, Росії. Визначною подією у світі кіномистецтва у 2010 р. став фільм відомого американського режисера Тіма Бертона. Подивіться цей фільм і порівняйте його з книжкою. Назвіть сюжетні лінії твору, які Т. Бертон продовжив у нових пригодах Аліси.
Скласти характеристику:
1 в - Чеширського Кота;
2 в - Королеви;
3 в - Білого Кролика;
4 в - Герцогині;
5 в - Капелюшника.
Завдання. Перегляньте інформацію про героїв повісті. Складіть від імені одного з них розповідь про зустріч з Алісою.
МАРИНА ЦВЄТАЄВА
1892–1941
Марина Іванівна Цвєтаєва народилася 26 вересня 1892 р. в Москві. Її батько, професор Московського університету Іван Володимирович Цвєтаєв, був засновником і першим директором Музею мистецтв (рос. Музей изящных искусств), нині Державний музей образотворчого мистецтва імені О. С. Пушкіна. Мати, Марія Олександрівна Мейн, була талановитою піаністкою, захоплювалася поезією, писала вірші. «У нашому домі музика лилася звідусіль», — згадувала М. Цвєтаєва про роки свого дитинства.
Іван Цвєтаєв уважав, що тільки мистецтво може змінити людей, зробити їх добрішими, світлішими серцем. Доньки Марина та Анастасія (у сім’ї їх звали Муся і Ася) зростали в атмосфері служіння красі. Кожна з них у подальшому теж буде всім серцем віддана мистецтву: Марина стане видатною поетесою, Анастасія — письменницею і перекладачем. Рано втративши матір, дівчата не відступили від свого мистецького покликання, від тих ідеалів, які прищепили їм батьки.
1910 р., ще навіть не закінчивши гімназію, Марина потайки від рідних готує до видання свою першу поетичну збірку «Вечірній альбом». Читачі, які ознайомилися з цією книжкою, одразу зрозуміли, що в Росії з’явилася нова зірка поезії.
У найважчі роки життя М. Цвєтаєва знаходила спасіння й душевну розраду у творчості. Силою уяви вона линула у світ свого дитинства, світ мистецтва, любові й людяності, де завжди почувалася вільною та щасливою.
М. ЦВЄТАЄВА "КНИГИ В ЧЕРВОНІЙ ПАЛІТУРЦІ"
Цвєтаєва Марина Іванівна (життя та творчість)
Відеовірш 'Книжки в обкладинках червоних'
КНИГИ В ЧЕРВОНІЙ ПАЛІТУРЦІ
Вірш «Книги в червоній палітурці» написаний приблизно в період 1908–1910 рр. У той час М. Цвєтаєва почала готувати до друку свою першу книжку — «Вечірній альбом». Твір увійшов до розділу «Дитинство». Молода авторка відчувала, що її дитинство відходить у минуле, попереду на неї чекало велике доросле життя. У подальшу путь вона взяла із собою незабутні враження та спогади про твори мистецтва (музики й літератури), які полюбила з дитинства.
Вашій увазі експрес-урок
Розгадати кроссенс, пояснивши усно, як пов’язане кожне із зображень з поезією М.Цвєтаєвої «Книжки в обкладинках червоних»
РОАЛЬД ДАЛ
1916–1990
Чарівний світ сучасної казки допомагає нам краще пізнати світ, у якому ми живемо, і самих себе, людей XXI ст. Отже, яка ж вона, казка нашої епохи? Які риси класичної казки вона ввібрала в себе і які нові ознаки в ній з’явилися з часом? Дати відповідь на ці запитання нам допоможе сучасний письменник Роальд Дал.
Роальд Дал народився 13 вересня 1916 р. в мальовничій частині Великої Британії, яку називають Уельс, у невеличкому містечку Лландаффі. Його батьки, Харольд і Софі Дал, були вихідцями з Норвегії, вони дали ім’я своєму синові на честь легендарного полярного дослідника, норвежця Амундсена, котрий здійснив подорожі на Південний і Північний полюси. Батькам хотілося, щоб їхній син також відкривав невідоме, і вони не помилилися. Роальд Дал торував нові шляхи в галузі художньої літератури, він уважається одним із визначних митців сучасності.
Твори письменника перекладено десятками мов світу, у тому числі українською мовою повість-казку «Чарлі і шоколадна фабрика» переклав 2005 р. Віктор Морозов за редакцією Олекси Негребецького та Івана Малковича.
ЧАРЛІ І ШОКОЛАДНА ФАБРИКА
Над книжкою «Чарлі і шоколадна фабрика» Р. Дал працював у складний період життя (1961–1962), коли молодший син Тео потрапив в аварію, а донька Олівія тяжко хворіла. Щоб підтримати дітей, письменник почав розповідати їм казку про пригоди хлопчика Чарлі.
Потім цю історію він почав записувати. Так виникла одна з найкращих дитячих сучасних книжок. Герої твору — сучасні діти, у характері кожного з них автор відобразив якусь одну ваду: жадібність, розбещеність, надмірне захоплення телевізором та ін. В образі Чарлі втілено спогади про дитинство самого письменника, його мрії й захоплення шоколадом фабрики «Кедбері».
Розділ 1 - 3
Розділ 4 - 6
Розділ 7 - 8
Розділ 9 - 12
Розділ 13 - 17
Життя родини Бакетів
Уривок з фільму про життя хлопчика Чарлі Бакета Віллі Вонка - власник шоколадної фабрики
Читаємо книгу:
Розділ 18 - 20
Розділ 21 - 22
Розділ 23 - 25
Розділ 26 - 30
Роальд Дал "Чарлі і шоколадна фабрика"
Діти, які виграли золоті квитки на шоколадну фабрику
1) Август Глуп
Епізод з фільму про Августа Глупа
Що трапилося із ненажерою на фабриці
2) Верука Солт
Верука Солт становится обладателем второго золотого билета.
Епізод із фільму про Віолетту
Эта жвачка-обед из трёх блюд: томатный суп, ростбиф и пирог с черникой
Майк отримав 4 білет
Епізод із фільму про Майка із США
5) Чарлі Бакет
Чарли находит последний Золотой билет
Кульмінація сюжету
Ідея, головна думка
Екранізація твору
Підсумковий урок на каналі Дніпро
Вверх и наружу. Но ведь лифт стеклянный, он разобьется на миллион кусочков
вилли вонка терпит детей и их родителей на протяжении четырёх минут
ТУВЕ ЯНСОН
1914–2001
Туве Маріка Янсон народилася 9 серпня 1914 р. в столиці Фінляндії м. Гельсінкі.
Діти в сімействі Янсонів були дуже дружними, вони все життя допомагали одне одному. Стосунки між сестрою й братами також згодом знайшли відображення в розповідях про мумі-тролів.
1930 р. Т. Янсон переїхала з Гельсінкі до Стокгольма (столиця Швеції), де навчалася в Коледжі мистецтв, ремесла і дизайну.
Перша книжка письменниці про мумі-тролів побачила світ 1945 р. Це була повість «Маленькі тролі і великий паводок», яка одразу сподобалася читачам у різних країнах. З того часу вона створила ще п’ятнадцять книжок про мумі-тролів, які ілюструвала сама та її брати.
За свої казкові твори Т. Янсон отримала високі відзнаки різних країн: 1953 р. — премію Нільса Хольгерсона, 1966 р. — медаль Г. К. Андерсена, 1972 р. — премію Шведської академії мистецтв, 1976 р. — золоту президентську медаль Фінляндії, 1993 р. — премію імені Сельми Лагерлеф, 1996 р. — Літературну премію американо-скандинавського культурного фонду.
Протягом усього життя письменниця вигадувала історії про мумі-тролів для того, щоб сучасний світ став трохи добрішим і людянішим.
З 2002 р. у Фінляндії засновано Літературну премію імені Туве Янсон, яку щороку вручають письменникам, які пишуть для дітей. Книжки популярної фінської авторки перекладено 40 мовами світу, у тому числі й українською — їх переклала на початку 2000-х років Наталя Іваничук.
За книжками Т. Янсон у різних країнах (Росія, Фінляндія, Австрія, Японія, Польща та ін.) створено десятки мультиплікаційних фільмів, які ви можете подивитися на сайті: http://moomitroll.ru.
ТУВЕ ЯНСОНЕкспрес-урок "Казки Туве Янсон"
КАПЕЛЮХ ЧАРІВНИКА
Повість-казка «Капелюх Чарівника» вийшла друком 1949 р. З того часу капелюх Чарівника вже декілька десятиліть уражає мільйони дітей своїми дивами. Як і в інших казкових книжках Т. Янсон, в основу сюжету покладено фантастичну подію — знаходження друзями (Мумі-троль, Чмих і Нюхмумрик) чорного капелюха, що належав Чарівникові. Капелюх має чарівні властивості міняти форми предметів, що з подивом спостерігає все сімейство мумі-тролів і всі, хто потрапляє до їхнього дому. Маленький Мумі-троль, котрий надів капелюх на голову, так змінився, що його не впізнали навіть його найближчі друзі. Але його Маму не можна ввести в оману ніякими дивами. Вона впізнає свого сина завжди.
У творі утверджується образ дому, який би хотілося мати всім — теплого, затишного, дружного, веселого. У сімейних стосунках, що існують поміж мумі-тролями, утверджуються цінності, які потрібні кожному: повага до Мами, котра всіх любить і про всіх дбає; авторитет Тата, слово якого є законом для дітей; свобода й право дітей на свої інтереси і разом з тим їхня відповідальність за все, що відбувається в родині.
Мандрівка у долину мумі-тролів Туве Янсон
Словничок до уроку
Прислати скрін результатів
Склади план до розділу "Капелюх чарівника" граючись
Немає коментарів:
Дописати коментар