ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРІВ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА 10 КЛАС

https://docs.google.com/presentation/d/1gRjPmt_dmcbcwwVCfWm4fu6Ki1gW2rAvhpYppTJeS9Y/edit?usp=sharing

Гомер

Энциклопедия

Глиняний фрагмент "Одіссеї": https://platfor.ma/u-gretsiyi-znajshly-glynyanyj-fragment-odisseyi-gomera/

Приключения Одиссея 1954

Древнегреческие герои 2/2 Одиссей [ДокФильм]

Аналіз поеми Гомера "Одіссея"

1. Тема - мандри й пригоди «хитромудрого» Одіссея, царя Ітаки, який повертається з Троянської війни.

2. Дія поеми висвітлює останні 40 днів із 10-річного плавання Одіссея

3. Композиція. 12110 віршів укладені у 24 пісні. І частина - 1-4 пісні (пошуки Телемахом батька Одіссея); ІІ частина - 5-12 пісні (пригоди Одіссея); ІІІ частина - 13-24 пісні (Одіссей повертається додому)

4. Сюжет. Шлях Одіссея. Троя - земля кіконів - земля лотофагів - острів кіклопів - острів вітрів - земля лестригонів - царство Кірки (1 рік) - царство Аїда - сирени - між Сциллою і Харибдою - острів биків Геліоса - царство Каліпсо (7 р.) - царство Алкіноя (цариця Навсікая) - острів Ітака

Одіссей, цар острова Ітаки, чоловік Пенелопи і батько Телемаха — головний герой «Одіссеї», один із ахейських вождів, які брали участь в облозі Трої. Одіссей мав повернутися додому після Троянскої війни, але він прогнівив спочатку бога морів Посейдона, потім бога сонця Геліоса, і тому довелося йому довго блукати невідомими країнами й багато чудес побачити під час цих мандр. Тим часом у його домі, на Ітаці, бешкетують сусіди, які сватаються до його дружини Пенелопи, і марно намагається впоратися з ними молодий син Одіссея — Телемах.

Дія поеми розпочинається на острові Ітака, батьківщині відсутнього Одіссея. 20 років чекає на повернення чоловіка Пенелопа. До неї сватаються 108 женихів. Щоб уникнути їхніх домагань вона говорить, що вийде заміж, коли закінчить ткати поховальне покривало. Вдень вона ткала, а вночі розпускала.

Оповідь у поемі починається з середини події, а про попередні події слухач дізнається пізніше, з розповіді самого Одіссея.

Перші чотири пісні оповідають про те, як Телемах вирушає до сусідніх грецьких царів, товаришів Одіссея по війні,— дізнатися про батька.

Друга, центральна частина поеми (пісні 5—12),— це епос пригодницько-географічного характеру, повернення Одіссея додому.

5 пісня - 8 років Одіссей пробув у німфи Каліпсо. З веління богів Одіссей вирушає додому. Але під час бурі флот Одіссея розбитий і він опиняється у феакійців, де і розповідає Навсікаї свої пригоди:

- про кіклопів; - про латофаргів (товариші наїлися лотоса і все забули); - про Кіркею (товариші були перетворені на свиней); - про те, як він спустився у Аїд; про сирен; про те, як проплив між Скиллою і Харибдою; - про острів Геліоса; - про Каліпсо.

Пісні 13—24 присвячені прибуттю Одіссея додому на острів Ітаку. Перетворений Афіною на старого жебрака, прийшов на бенкет женихів у власному домі. Запевнив Пенелопу, що її чоловік живий і незабаром повернеться. Стара годувальниця впізнала Одіссея по шраму на нозі, але він примусив її мовчати. Пенелопа, за навіянням Афіни, влаштувала змагання зі стрільби з лука, переможець якого мав стати її чоловіком. Одіссей переміг, а потім став посилати стріли в непроханих гостей. Усі вони загинули. Богиня Афіна повернула йому колишній вигляд, і він постав перед щасливою Пенелопою.

5. Елементи сюжету

- Експозиція. Дім Пенелопи. Телемах вирушає на пошуки Одіссея. Одіссей у феакійців.

- Зав'язка. Одіссей у кіклопа Поліфема.

- Розвиток подій. Пригоди Одіссея по дорозі додому.

- Кульмінація. Повернення додому та побиття женихів Пенелопи.

- Розв'язка. Пенелопа впізнає Одіссея. Одіссей укладає мирний договір з родичами убитих женихів.

6. Дійові особи. Одіссей, Посейдон, Поліфем, Каліпсо, Кіркея, Телемах, Пенелопа

7. Характеристика головного героя. Одіссей постає перед нами як мандрівник мимоволі, відкривач нових земель. Герой вправно володіє і мечем, і веслом, і знаряддями праці, і словом. Одіссей «хитромудрий», «многохитрий», «за розумом рівний Зевсові», йому притаманні дипломатичний хист, дар ораторського мистецтва, далекоглядність, велика фізична сила; він жорстокий у своїй помсті. Визначальною рисою характеру Одіссея є любов до батьківщини. Навіть на безсмертя не згоден проміняти герой свою Ітаку, сім'ю, дружину, сина.

любов до вітчизни, роду, сім'ї, дружини

мудрість, розум

дипломатичний талант,

велика фізична сила,

вправність у бою, сила волі, витримка, стійкість, обережність

О Д І С С Е Й

цар острова Ітаки Його батько —

хитрий Сізіф (Лаерт) Його дід — Автолік Його прадід — бог Гермес (покровитель вправних і спритних) Його багатство - отари

жорстокість, хитрість, підступність, (нерозважливість - відплиття від острова кіклопів)

8. Спосіб викладу матеріалу. Авторська розповідь у поєднанні з розповіддю від першої особи - Одіссея

9. Поема оспівує найкращі людські якості, які яскраво виявляються в мирні дні,— талант, розум, кмітливість, вправність, практичність

10. В "Одіссеї" гармонійно поєднані пригодницькі (поетизація подорожей, відкриття нових земель), казкові (чарівні персонажі й перетворення) і побутові (поранення Поліфема, побут Ітаки) елементи.

Експрес урок О. Ніколенко: Данте

Данте. Енциклопедія

Данте и Беатриче. История любви

https://www.liveinternet.ru/users/4776207/post218875850/

Презентація "Данте. "Божественна комедія"

Загальна характеристика поеми Данте „Божественна комедія”:

Найбільш відомий його твір — поема «Божественна комедія», над якою

поет почав працювати в 1307 році, закінчивши роботу в 1321 році, незадовго до смерті.

«Божественну комедію» не без підстав вважають енциклопедією середньовічного світогляду. Але в цьому світогляді поруч із застарілими уявленнями були й прогресивні риси, що відкривали народові перспективи не потойбічного райського життя, а земного, радісного та справедливого.

Про задум твору Данте так писав у листі до Кангранде делла Скала, італійського вельможі при дворі якого він жив у вигнанні: «Врятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя». Письменник мріяв про духовне спасіння всього людства, тому й проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму.

У цьому творі письменник узагальнив найвищі досягнення середньовічної культури і перекинув місток до іншої епохи - Відродження. Він, на противагу середньовічної моралі, стверджував, що людина уже на землі повинна усвідомити своє становище, намагатися його поліпшити, звернувшись до прихованих сил у своїй душі. Данте утверджував силу внутрішніх можливостей людини, вірив в її здатність до духовного перетворення, а разом з тим і одухотворення всього життя.

Данте вважається творцем італійської літературної мови.

Середньовіччя	Д А Н Т Е	Відродження
долю людини визначає Бог		облагороджує людину, оспівує жінку, підносить кохання до небес
Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження.
"Нове життя", "Божественна комедія"

Особливості «Божественної комедії»

1. Історія написання. Поему «Комедія» Данте писав 14 років, розпочав писати в 1290 році, переробив у 1313 році, а закінчив 1321 року. Твір написаний на тосканському діалекті

2. Назва твору. Данте назвав свою поему «комедією» за усталеними середньовічними канонами: так називали тоді твори, які починалися сумно (пекло), а закінчувалися щасливо (рай), а стиль не «високий», а «середній».

Згодом перший біограф Данте Джованні Боккаччо дав назву «Божественна комедія» "Divina Commedia". Слово «божественна» означає і високу оцінку твору, і те, що «твір про Бога та його оточення». Під такою назвою — «Божественна комедія» — твір був опублікований у 1555 р. у Венеції.

3. Мова комедії — народна, «vulgare». Твір написаний італійською мовою, народною «vulgare», бо вона призначалася широкому загалу читачів, що могли й не володіти латиною

4.Жанр. Ліро-епічна поема, в якій розповідь про зовнішні події переплітається з ліричними та філософськими роздумами автора. Написана у жанрі християнського видіння, вона водночас продовжує лінію античної літератури (в Аїді вже «побували» Одіссей і Еней).

5. Тема «Божественної комедії» -- зображення уявної мандрівки поета у потойбічний світ. Супутником Данте виступає римський поет Вергілій, пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу.

6.Ідея -- відвернути людину від гріха і навести її до праведного життя. Врятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя». Письменник мріяв про духовне спасіння людини й усього світу. Мета поеми — звільнити людей від стану гріховності й привести на шлях блаженства, тобто висловлена морально-релігійна думка про звільнення від гріха як шлях до щастя

7. Особливості сюжету. Основний сюжет твору складає подорож героя загробним світом. Поет уві сні (протягом Великоднього тижня 1300 року) мандрує по загробному християнському світу. Данте розповідає, що в середині життєвого шляху, тобто в 35 років, він заблукав у життєвому лісі. У супроводі Вергілія поет спочатку потрапляє до Пекла, потім - до Чистилища. до Раю його веде тінь Беатріче. У поемі автор спостерігає страждання грішників, вислуховує їхні пристрасні оповіді і розмовляє з ними («Пекло», «Чистилище»). В мандрівці по раю Данте змальовує блаженство праведників та красу Царства Небесного, яке постає перед ним у сліпучих променях божественного світла

8. Композиція. «Божественна комедія» поділена на три частини: Пекло , Чистилище, Рай. А кожна частина — на 33 пісні. Всього в поемі 100 пісень:

1 (вступ) + 33 («Пекло») + 33 («Чистилище») + 33 («Рай»).

Як математик Данте вичислив просторові параметри:

а) у «Пеклі» — 9 кіл; б) у «Чистилищі» — 2 передчистилища і 7 сходинок гори; в) у «Раю» — 9-небесних сфер.

9. Поема написана трирядковими строфами — терцинами.

Терцина (іт. terzina, від terra rima — третя рима) — строфа з трьох рядків

п’ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми (першим і третім) у наступній строфі, завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи. Схема: аба бвв вгв гдг і т. д.

В. Шекспір

Факти з життя В. Шекспіра

Експрес урок: "Гамлет"

Шекспір у сучасному кіберпросторі:
https://padlet.com/oksana_yeriomina/immegkdbxdwl

Аналіз трагедії В. Шекспіра "Гамлет"

1. Легенда про Амлета. За часів Шекспіра в Англії була добре відома середньовічна легенда про принца Амлета, яку записав Саксон Граматик близько 1200 року. Як свідчить давній автор, володар Ютландії був убитий своїм братом Фенгом, котрий потім одружився з його вдовою. Син убитого, молодий Амлет, вирішив помститися за батька. Щоб виграти час і не викликати підозри, Амлет прикинувся божевільним. У його промовах був прихований підтекст, але ніхто не розумів та й не прислухався до «божевільного». Друг Фенга вирішив перевірити, чи насправді Амлет божевільний, проте Амлет убиває його і, обдуривши всіх, одружується з донькою англійського короля і повертається до Ютландії. У фіналі він убиває Фенга і всіх придворних, які зрадили його і батька.

2. Джерела трагедії «Гамлет»: «Хроніка датського літописця XII ст. Саксона Граматика»; «Трагічні історії» (1576) французького письменника Франсуа де Бельфоре; п’єса Томаса Кіда «Гамлет» (1594). В. Шекспір «Гамлет». (1601)

Середньовічний Амлет			Гамлет Шекспіра
Герой легенди переміг і став королем			Гамлет Шекспіра загинув
У центрі - події зовнішні			Головне - події внутрішнього життя героя
Амлет - справжня людина Середньовіччя.		Гамлет — надзвичайно складна натура, людина Нового часу. Гуманіст, вважав людину вищим творінням природи.
Хитрий, жорстокий, цілеспрямований, кмітливий месник			Розумний, чесний, правдивий, благородний.
Вчинками керує мотив кровної помсти і бажання особистого звеличення.	Гамлет — особистість, воїн, вчений, поет. Навчався у Віттенбергському університеті (Німеччина). Вивчав філософію, цитував античних філософів і поетів, цінував мистецтво, любив театр, захоплювався фехтуванням. Герой здатний аналізувати життєві явища і робити філософські узагальнення та висновки.
Середньовічна хроніка, драматичний твір про помсту			Філософський твір про сенс буття людини, про пізнання нею самої себе та оточуючого світу

3. Композиція трагедії

Дія І	Дія ІІ	Дія ІІІ	Дія IV	Дія V
*4 сцени*	*2 сцени*	*4 сцени*	*7 сцени*	*2 сцени*
Зав'язка	Розвиток дії	Сцена перша - розвиток дії. Сцена друга - кульмінація. Третя і четверта сцени - динамічний розвиток дії	Швидкий розвиток дії, загострення конфліктів	Розв'язка

4. Особливості побудови трагедії: “зволікання” дії, “спектакль у спектаклі”

5. Головні герої. Клавдій — король Данії. Гертруда — королева Данії, мати Гамлета.

Гамлет — син покійного і племінник нинішнього короля. Привид батька Гамлета. Гораціо — друг Гамлета. Полоній — головний королівський радник. Лаерт — син Полонія. Офелія — донька Полонія. Вольтіманд, Корнелій, Розенкранц, Гільденстерн, Озрік - дворяни — придворні. Фортінбрас — принц норвезький.

6. Три сюжетні лінії.

1) помста Гамлета за смерть батька

2) помста Лаерта за смерть його батька і божевілля сестри Офелії з подальшим самогубством

3) помста норвезького принца Фортінбраса за загибель його батька від руки короля Гамлета

7. Інтрига твору - помста принца Гамлета королю Данії Клавдію, який убив його батька. Ця помста переросла межі особистої ненависті й набула суспільних мотивів

8. Особливість конфлікту

зовнішній конфлікт — конфлікт Гамлета з оточуючим світом зла і з королем Клавдієм та його прибічниками;

внутрішній конфлікт - постійне боріння двох "Я" у самому Гамлеті — рішучості й вагань, сміливості й коливань, любові до людей і ненависті до них

9. Проблеми: батьки і діти, проблеми моралі, тиранія, ницість людини, помста, зрада, проблеми мистецтва, дружба, кохання, вірність, честь, обов'язок, велич людини, влада

10. Тема помсти + філософські роздуми про сенс буття людини

11. Монологи Гамлета – це філософські роздуми про життя та людину

12. Гамлетизм — розчарування, безкінечні міркування, роздумування, нездатність зважитись на рішучий вчинок.

Ернст Теодор Амадей Гофман

Енциклопедія:

Художні особливості творів Гофмана:

1. Протистояння двох світів – романтичного і буденного, фантастичного і реального.

2. Герої поділяються на філістерів (самовдоволена, обмежена людина з вузьким обивательським світоглядом) та ентузіастів (їх відрізняє глибока духовність і щире відчуття краси, вони борються проти обмеженості філістерів).
Експрес урок за твором: https://www.youtube.com/watch?v=f3d-1j6lVz0

Амадей Гофман - Крошка Цахес, по прозванию Циннобер

Гофман «Крихітка Цахес на прізвище Циннобер» 1819

Аналіз твору

1. Жанр – казка (дія відбувається у казковій країні, серед героїв є маги, феї, які впливають на життя людей, чарівні речі, чарівні перетворення.) «Казка про реальне»; сатирична історія тогочасної Німеччини

2.Тема.Показ духовно обмеженого світу філістерів, у якому немає місця ентузіастам.

3. Ідея. Засудження засліпленого суспільства, що втратило ціннісні орієнтири, яке не тільки приймає, а ще й у якомусь патологічному самозабутті творить собі кумира.

4.Головна думка казки втілена у феномені Цахеса. Суть його в тім, що деякі люди можуть привласнювати чужу працю, таланти, заслуги та ще й здаватися не тими, ким вони є насправді. Провина Цахеса в тому, що в душі його не прокинувся внутрішній голос, який сказав би: "Ти не той, за кого тебе приймають, але постарайся зрівнятися з тими, на чиїх крилах ти, неміцний, безкрилий, летиш вгору".

5. Проблематика. "Малюк Цахес" — твір сатиричний. Тут гостро висміюється уся державна система: духовне і матеріальне життя, нікчемні, зате з великими претензіями, спроби реформ, система чинів, соціальна психологія, убогість обивателів, догматизм університетської науки; грошей і влади; морально-етичних проблем; кохання; освіти; добра і зла; творчої людини і бездуховного філістера.

6. Двоплановість: світ поетичної мрії ( сприйняття високої поезії, музики, краси, природи, чар, мрійливість, казкова країна Джіністан) та світ реальної буденності (князівство Барсануф, Керепес, запровадження освіти, вигнання з країни чар,поезії, фей)

7. Реальні і фантастичні персонажі. Реальні — Балтазар (мрійник), Фабіан (раціоналіст), Мош Терпін (професор природничих наук), Кандіда, жителі князівства, правитель Пафнутій, князь Барназуф; Фантастичні — фея Рожа-Гожа, маг Проспер Альпанус.)

8. Окремі персонажі живуть одночасно у двох світах. Маг Проспер Альпанус -- лікар, фея Розабельверде матінка-ігуменя сирітського будинку.

9. Дія чарівних сил: від когось відчужується краса, від когось — талант і мудрість і миттєво передаються Цахесу. А публіка завжди захоплено аплодує.

Пройти тест за змістом твору можна за посиланнями:
ТЕСТ № 1 (на 4 - 7 балів)
ТЕСТ № 2 (на 8 - 12 балів)

Микола Васильович Гоголь

Біографія М. Гоголя

Топ 10 Фактов Гоголь Николай Васильевич

Гении и Злодеи - Николай Гоголь

· Гоголь: 22 факти про життя та смерть письменника

http://mirgorodinmeheart.pl.ua/2018/03/04/4841/
Прижиттєві портрети Гоголя на листівках
https://unc.ua/uk/pochitat/prizhiznennye-portrety-gogolya-na-otkrytkah-125

· ГОГОЛЬ-ТЕСТ. ЯК ДОБРЕ ВИ ЗНАЄТЕ КЛАСИКА

https://tsn.ua/ukrayina/gogol-test-scho-ti-znayesh-pro-avtora-vechoriv-na-hutori-bilya-dikanki-622413.html
Художній фільм "Мёртвые души"

Аналіз поеми "Мертві душі":

«Мертві душі» - твір критичного реалізму. У цьому Гоголь є продовжувачем пушкінської прози. Він сам про це каже на сторінках поеми в ліричному відступі про два типи письменників (VII глава)

Тут відкривається особливість гоголівського реалізму: здатність оголити і показати великим планом всі вади людської натури, які не завжди впадають в очі.

У «Мертвих душах» відбилися основні принципи реалізму:

Історизм. Твір написано про сучасний письменникові часу - рубіж 20-30 років XIX століття - тоді кріпацтво зазнавало серйозну кризу.

Типовість характерів і обставин. Поміщики і чиновництво зображені сатирично з яскраво вираженою критичною спрямованістю, показані основні соціальні типи. Особливу увагу Гоголь приділяє деталі.

Сатирична типізація. Вона досягається авторською характеристикою персонажів, комічними ситуаціями, зверненням до минулого героїв, гіперболізацією, використанням у мові порівняльних зворотів і прислів'їв.

Задум твору. Біля витоків твору стояв Пушкін. Як говорив Микола Васильович, поет порадив йому взятися за великий твір і навіть підказав сюжет, з якого хотів сам створити "щось на зразок поеми". Однак не стільки сам сюжет, скільки укладена в ньому "думка" була "підказкою" Пушкіна Гоголю. Добре були відомі майбутньому авторові поеми реальні історії, які засновані на аферах з так званими "мертвими душами". В юнацькі роки Гоголя в Миргороді відбувся один з подібних випадків.

Історія створення «Мертвих душ». Поему «Мертві душі» Микола Гоголь почав в 1835 році і продовжував над нею працювати до кінця життя. На самому початку письменник виділяв для себе, швидше за все, смішну сторону роману і створив сюжет «Мертвих душ», як для довгого твору. Існує думка, що основну ідею поеми Гоголь запозичив у О.С. Пушкіна, так як саме цим поетом вперше була почута реальна історія про «мертві души» у місті Бендери. Гоголь працював над романом не тільки у себе на батьківщині, але і в Швейцарії, Італії та Франції. Перший том «Мертвих душ» був закінчений в 1842 році, і в травні вже був виданий під назвою «Пригоди Чичикова або Мертві душі».

"Мертві душі" в Росії часів Гоголя. "Мертві душі" - кріпаки, які померли, але продовжували значитися живими до наступної "ревізькій казки". Тільки після неї вони офіційно вважалися померлими. Саме після "ревізькій казки" поміщики переставали платити подушний податок за них - особливий податок. Інститути, які на папері селяни могли бути закладені, подаровані або продані, ніж шахраї іноді користувалися, спокусивши поміщиків не тільки можливістю позбутися які не приносили доходу кріпаків, а й отримати гроші за них. Покупець "мертвих душ" при цьому ставав власником стану цілком реального. Авантюра головного героя твору, Чичикова, - наслідок "натхненна думка", восени його, - опікунська рада дасть за кожного кріпака по 200 рублів.

Сенс назви «Мертві душі». У назві «Мертві душі» укладено куди більш важливий і глибокий сенс, ніж це відображено автором у першому томі твору. Вже довгий час говорять про те, то Гоголь спочатку задумав написати цю поему за аналогією зі знаменитою і безсмертною «Божественною комедією» Данте, а як відомо, вона складалася з трьох частин – «Пекло» , «Чистилище» і «Рай» . Саме їм і повинні були відповідати три томи гоголівської поеми.

У першому томі своєї найзнаменітішої поеми автор задумував показати пекло російської дійсності, страхітливу і по-справжньому страхітливу правду про життя того часу, а в другому і третьому томі – вже підйом духовної культури і життя Росії. У якійсь мірі назва твору – це символ життя повітового міста N., а саме місто є символом цілої Росії, і таким чином – автор вказує на те, що його рідна країна знаходиться в жахливому стані, і найсумніше і страшне в тому, що це відбувається через те, що душі людей поступово втрачають інтерес, черствіють і вмирають.

Жанр твору ( протиріччя , історія, поєднання). Авантюрно-шахрайський роман

Основу для так званого авантюрно-шахрайського роману давав "анекдот" з "мертвими душами". Цей різновид роману завжди була дуже популярною, оскільки відрізнялася цікавістю. Старші сучасники Гоголя створювали твори в цьому жанрі (В. Т. Нарежний, Ф. В. Булгарін і ін.). Їх романи, незважаючи на досить невисокий художній рівень, при цьому мали великий успіх.

Видозміна жанру авантюрно-шахрайського роману в процесі роботи

Жанрова модель, яка нас цікавить - це саме авантюрно-шахрайський роман, як показує аналіз "Мертвих душ". Вона, однак, сильно видозмінилася в процесі роботи письменника над цим твором. Свідчить про це, наприклад, авторське позначення "поема", яке з'явилося після того, як загальний план і головну ідею скорегував Гоголь ( "Мертві душі").

Аналіз твору виявляє такі цікаві особливості. "Вся Русь з'явиться в ньому" - теза Гоголя, який не тільки підкреслив масштабність задуму "Мертвих душ" у порівнянні з початковим прагненням "хоча з одного боку" показати Росію, а й означав разом з тим корінний перегляд жанрової моделі, обраної раніше. Стали тісними Миколі Васильовичу рамки традиційного авантюрно-шахрайського роману, оскільки він не міг вмістити багатства нового задуму. Лише в один із способів бачення Росії перетворилася "одіссея" Чичикова.

Авантюрно-шахрайський роман, втративши провідне значення в "Мертвих душах", залишився при цьому жанрової оболонкою для епічної і «нравоописательной «тенденцій поеми.

А все ж таки – ЖАНР ?

Сам Гоголь визначав жанр твору Мертві душі (1842 рік) як поему. Тут є пряме відсилання до пушкінської традиції, тому що і сам сюжет був підказаний Пушкіним незадовго до його смерті.

Тому і виникає протиставлення: якщо Євгеній Онєгін – це роман у віршах, то «Мертві душі» – відповідно, поема в прозі. «Мертві душі» і побудовані за схожою схемою, в тексті містяться ліричні відступи, хоча сам по собі твір епічний.

Головні герої поеми «Мертві душі».

· Чичиков Павло Іванович

· Манілов Михайло Семенович

· Собакевич

· Настасья Петрівна Коробочка

· Ноздрьов

· Плюшкін